Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покоївка з привілеями" автора Софі Бріджертон. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 158
Перейти на сторінку:
7.

— Чому хлопці такі недоумки? — плюхнулася я на канапу.
— Питаючи про це одного з них ти ж не розраховуєш на глибокодумну відповідь, яка пояснить усе? — здійнявши брову, уточнив Тоні, заради цього навіть відірвавшись від планшета.

Гмикнувши, я знизала плечима — а чому б ні? Може, йому б зненацька вгатило осяянням по макітрі, й він роз’яснив мені усі чоловічі хиби, перетворився на першого у світі просвітленого недоумка, в якого місія — нести своїм братам по дрючкам між ніг дещицю розуму. Проте подібні дива в історії нашої планети ще не траплялися.

Та сподіватись на Соретті й без цього було марно — він не придумав нічого кращого аніж запропонувати мені вина: простягнув свій келих як панацею від усіх життєвих негараздів. Мій лицар, що спробував врятувати спаскуджений вечір!

Я могла б принести з кухні інший — власне, це потрібно було зробити, — та замість цього лише відпила трішки й, щоб розслабитися ще більше, підклала під спину одну з диванних подушок. Не ту, яку я з непритаманним мені відчаєм рятувала від жуйки.

— Тож… побачення провалилося?

Ні, я, звісно, не надто вже знемагала від очікувань, й не щебетала про нього постійно, та Тоні знав. Легко здогадався, що перед дзеркалом я, як яструб на полюванні, крутилася не для закупів чи прогулянки з заходом у кіно. Ще б пак, не могла ж я припертися на побачення з Карло у мереживній уніформі? Хоча він точно б погодився на такий варіант. Чи дарунок з небес.

Я розраховувала, що ми вип’ємо кави, потеревенимо про якісь дрібниці, й розійдемося без жодних натяків й шансів зустрітися знов — перше побачення зрідка буває серйозним: занадто багато нервів та бажання розтягнути інтригу хоча б до третьої зустрічі; а кур’єр одразу націлився на десерт. Я ще й пінку з капучино не зсьорбала, а він вже почав відпускати гиденькі натяки на те, що можна десь усамітнитись, навіщо втрачати дорогоцінний час.

Довелося пояснити йому доступно — та що там, й вельми красномовно, — що про це годі й мріяти та у лотерею «Зніми з Елізабет Болтон труси» він не виграв. Він посмикав головою, нібито все зрозумів, навіть перепросив за те, що ліз поперед батька в пекло, та вже за десять хвилин мацав мене за задок, розказуючи про якийсь новий фільм з Клуні.

Мої враження кулаком по зубах він, звісно, не отримав, та цю сцену запам’ятає надовго. Мабуть, вміння пристрасно й соковито лаятися як запальні італійці передається повітряно-крапельним шляхом, і я підчепила його від чоловіків Соретті. Або воно куняло десь в мені та прокинулось у пекельний вікенд як демон після темного лиховісного ритуалу. Це я до того, що Італія, змішана з Небраскою, виявилася новою вбивчою сумішшю на кшталт коктейлю Молотова — Карло спочатку огризавсь, ну, намагався, та потім накивав п’ятами, коли до нього дійшло — мене не вмовити й не примусити. А ще — не зупинити. Не уявляю навіть, як він завтра вранці погляне мені в очі, коли принесе сніданок у пентхаус.

— О ні, в мене просто тайм-аут, і за п’ять хвилиночок я повернуся до нього уся така збуджена після спілкування з тобою, — пробурчала я, знову змочивши горлянку вином.

Бос з кислою пикою спробував трохи вгамувати мене.

— Пригальмуй коней, Бессі, хіба я винен, що той хлопець бовдур?
— Я провела з тобою вихідні, Тоні. В тебе теж не так вже й багацько приводів пишатись собою.

Здавалося, наша звичайна жартівлива сварка виправить цей жахливий день, та я була не в змозі видушити з себе хоч щось грайливе.

— Це той кур’єр з ресторану? Я міг би звільнити його.
— Ще чого, — наморщила я носа. Навряд він при цьому вдасться до шантажу. З доказів в нього лише наше побачення, яке тривало не довше тридцяти хвилин, його криві руки й особливе ставлення Тоні до сестри-соціопатки. Ну і хто йому повірить? — Хай приходить сюди кожен ранок, дивиться на мене в білизні й страждає. Довготривала помста ліпша за одноразове покарання. Замість того, щоб просто змінити місце роботи, хай вдавиться слиною. Трохи терпіння й він мав би все це, — я легенько стиснула свої груди, — а так…

А ось щодо цього в мене й досі зберігалися сумніви.

Я отримала гроші, він — вечір з файною кобітою. Це така собі бізнесова угода, котра в якусь мить була вигідна нам обом, я не збиралася надавати йому бонусні голі послуги — якщо навіть бос мій позбавлений них, — й закохуватись в нього тим паче не хотіла.

— Ти дивовижна, Елізабет, тобі хтось казав це раніше? — промуркотів Соретті, із захопленням дивлячись на мене.

Я сприйняла це питання як риторичне, реагувати на нього не обов’язково, бо відповідь позитивних емоцій мені аж ніяк не додасть.

Єдиним прудким рухом бос поцупив в мене келих, поки я заворонилася, підлив у нього ще вина й, приклавшись до вінця на кілька секунд, повернув його мені.

— Сходжу за другим, — зітхнула я. Підводитись не надто кортіло — перед побаченням з Карло я штепно відробила своє у пентхаусі й звісно ж страшенно втомилася.

Тоні збентежено глипнув на мене.

— Навіщо?

Після чого ми аж настільки зблизилися, га? Після його спроби облапати мене в ліжку чи після терапії подушкою?

Щоправда, спільний вікенд у колі його сім’ї дійсно змінив щось між нами. Поки невловиме та незбагненне. Я б воліла якнайскоріше зрозуміти, що саме підпало під метаморфози, щоб не втрапити у якусь чергову пастку Соретті й не вмертвити нашу обопільну злагоду.

Мабуть, все очевидно: неможливо провести в одному ліжку дві ночі поспіль — з сексом чи без нього — не так вже й важливо, — й зберегти стосунки константними. Щось обов’язково станеться після. Еволюція та переродження у дещо інтимніше чи, навпаки, крах усього, що ми мали раніше? З таким головоломним клопітким кадром, як Тоні Соретті, цього ніколи не знаєш напевне.

— А ти чому лишився вдома? Безмозкі білявки самі себе не шпокнуть.

Нещодавно я помітила, що Тоні почав прогулювати вечірки й світські заходи, на які раніше бігав, як на лекції з улюбленого предмета. Підозрюю, це не дивовижне й раптове зцілення, а якісь проблеми з бізнесом. Недарма він увесь цей час не випускав з рук планшет, котрим користується виключно для роботи й комунікації з партнерами, чи з ким він там постійно підтримує зв’язок. Для Нетфліксу й порно він має інший — їх легко відрізнити за кольором чохлів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 24 25 26 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"