Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вовк-тотем 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовк-тотем"

245
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовк-тотем" автора Цзян Жун. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 249 250 251 ... 291
Перейти на сторінку:
пасовища, Вовчик був іще зовсім малим, його тоді тільки-тільки відучили від молока, і він мав лише 30 см завдовжки, тож під час того переїзду його посадили в дерев'яний ящик для сухих коров’ячих кізяків і так привезли. Однак за решту весняного сезону й ціле наступне літо він так від’ївся, що до початку осені перетворився на справжнього вовка середнього розміру, а в родині не було ні залізного ящика, ні великої клітки, достатніх за розмірами для того, щоб його туди посадити. Та навіть якби й були, Чень не зміг би змусити його туди залізти. До того ж на возі не було вільного місця, щоб перевозити в ньому Вовчика: віз молодих інтелігентів і так був невеликим, а ще й валіза з книжками Ченя та Яна зайняла більшу його половину. Усі шість возів були перевантажені, а під час довгої дороги це могло спричинити клопіт — віз міг або перевернутися, або зламатися. Дні переїзду на нове пасовище в степу залежать від погоди — щоб не потрапити під дощ, переїзд усієї бригади раптом був оголошений достроково, і Чень Чжень не встиг усього підготувати.

Чжан Цзіюань так розхвилювався, що аж спітнів, і весь час бурчав:

— А що ти раніше робив? Давно слід було привчити Вовчика ходити на повідку.

Чень Чжень дуже неласкаво відповів йому на це:

— Думаєш, я не привчав? Але коли він був малий, його ще можна було втримати, а згодом хто б його втримав? Ціле літо він тягав мене на повідку, а не я його. Він жодного разу не дозволив повести його на повідку, а якщо я наполягав, він кусався. Вовк — це тобі не собака, ти можеш його вбити, але він тебе не послухає. Вовк також не тигр і не лев, от ти бачив коли-небудь вовка в цирку? Навіть найкращі дресирувальники не можуть приборкати вовка! Можеш запросити ту радянську «принцесу цирку», але і в неї нічого не вийде. Ти більше за мене бачив вовків. Невже сам не знаєш їхньої вдачі?

Чжан Цзіюань, зціпивши зуби, сказав:

— Ще раз спробую потягнути його на повідку, але якщо він і цього разу не піде, то з мене досить.

Він узяв аркан і підійшов до Вовчика, ставши перед ним, узяв з рук Ченя залізне кільце й почав тягнути вовченя. Вовчик відразу ж ошкірив на нього зуби й загарчав, центр ваги його тіла перемістився назад, а всі чотири лапи вперлися в землю, шия випрямилась, мов він ковтнув палицю, і з усього його лютого вигляду було очевидно, що він не поступиться ні на крок. Чжан Цзіюань потягнув за повідок з усіх сил, мов перетягував канат, проте так і не зрушив Вовчика з місця. Не довго думаючи, він повернувся й закинув залізний ланцюг собі на плече, потягнувши його всім тілом, мов батрак на Янцзи. Цього разу Вовчика було зрушено й чотири його лапи проробили в піску два рівчаки, просунувши вперед дві маленькі купки землі. Вовчик неймовірно розсердився через те, що його протягнули на повідку, його центр ваги раптом перемістився наперед, і він приготувався вкусити. Однак щойно він послабив натяжку, як Чжан Цзіюань втратив опору і впав, через що далі протягнув Вовчика, аж той перекинувся, таким чином людина й вовк виявились сплутаними в одне ціле, а паща Вовчика опинилась усього за якихось десять сантиметрів від горла Чжана. Чень перелякався й кинувся вперед, щоб обійняти малого, й міцно затис його шию в своїх руках. Вовчик, хоч і затиснутий в обіймах Ченя, продовжував шкірити зуби й розмахувати лапами в напрямку Чжана, ніби будь-що хотів кинутись уперед і все ж таки його вкусити.

Обличчя в хлопців то біліли, то чорніли. Вони важко дихали. Чжан Цзіюань сказав:

— Ну й клопіт цього разу! Нинішній переїзд забере два-три дні. Якби це був один день, ми могли б Вовчика спочатку залишити тут, а на другий день пригнати сюди порожнього воза й знайти спосіб перевезти малого. Однак нам знадобиться на дорогу туди-сюди чотири-п’ять днів. За цей час сторожі на складах вовни або ті волоцюги-заробітчани, які не їдуть звідси, можуть запросто вбити залишене тут без нагляду вовченя. Або ж його вб’ють мисливці на вовків з виробничо-будівельного корпусу. Тож я гадаю, ми будь-що повинні забрати Вовчика із собою зараз. Може, спробуємо потягти його возом?

— Возом? — перепитав Чень. — Я пробував кілька днів тому — не допомагає, тільки ледь не задушив його. Оце я тепер знаю, що таке норовливість і що називається «краще вмерти, ніж жити на колінах». Вовк краще задушиться, але не стане сумирним. Тож у мене немає більше жодного способу.

— Однак я все ж хочу побачити це на власні очі, — сказав Чжан Цзіюань. — Цього разу прив’яжи поряд із ним маленьку сучку, щоб вона подала йому приклад.

— І це я пробував, — похитав головою Чень. — Усе марно.

Чжан Цзіюань не вірив.

— Все одно спробуємо ще раз! — сказав він і притягнув навантаженого доверху воза, після чого взяв мотузку і один її кінець зав’язав на шиї в маленької сучки, а другий — прив’язав до поперечки ззаду на возі.

Чжан Цзіюань протягнув воза навколо Вовчика; цуценя кумедно йшло за возом, не затягуючи шкіряної мотузки. Тягнучи воза, Чжан Цзіюань тихо й довірливо промовляв до Вовчика:

— Ми їдемо до дуже гарного місця, ось так, за возиком, подивись гарненько, як це робиться, це — дуже просто й легко, ти ж набагато розумніший за собаку, як же ти не можеш навчитися по дорозі ходити? Давай, давай, учися…

Вовчик, не розуміючи, дивився на цуценя, високо підвівши голову й з презирливим виглядом. Чень Чжень криками й приманками потягнув його йти за цуценям. Вовчик вимушено зробив кілька кроків, і насправді знову виходило, що це він тягне Ченя, коли йде. Вовчик пішов за цуценям

1 ... 249 250 251 ... 291
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовк-тотем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовк-тотем"