Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Межі пристойності, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

436
0
17.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Межі пристойності" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 249 250 251 ... 261
Перейти на сторінку:

Свого слова чоловік дотримається. Вже в кінці березня Андрій буде в Швеції де відбудеться його і Златине знайомство з прабабусею, Ірмою Балодіс…Їй було вже 82 роки. Вона була високою, худорлявою жінкою зі срібним сивим волоссям, світлими блакитними очима, мала прекрасне здоров’я, хорошу пам’ять і вела досить активне життя, як на свій поважний вік. Побачити юну копію Астрід Ірма не очікувала. Злата ж дивилася на неї крижаним поглядом синіх очей, бачачи в ній старшу копію своєї свекрухи. Вони лише стримано кивнули одна одній, коли їх представили, і не спілкувались. Спілкувався Андрій. Злата, як не вдивлялася, але очах своєї прабабці не побачила жодного жалю про скоєне...

Андрій після цієї поїздки повернеться до Швеції влітку, проведе все літо за додатковими заняттями, і своє подальше навчання він продовжить в Швеції і Німеччині. Візьме собі друге прізвище і стане Мельник-Балодіс. Для хлопця поява родичів відкривала широкі можливості, і Артур порадив йому не втрачати свій шанс. До слів швагра Андрій прислухався, дуже його поважав і був безмежно вдячний Артуру за те, що він зробив. Ніхто не вірив, що можливо з’ясувати походження кульгавої дівчинки з дитячого будинку, Марії Руденко… А Артур ЗМІГ. За допомогою друзів і знайомих він розплутав цей клубок… Мазунчик долі.

 

В лютому 2011 року вони зробили наступне УЗД і Злату окрилила звістка про те, що обоє їхніх дітей — хлопці.

— Плюс двоє Павленків, дід Петро буде задоволеним, — весело сказала Злата в машині, дорогою до квартири.

— Ну, він буде, так… — протягнув Артур.

— А ти ні? — здивувалась Злата.

— Звісно, що буду, Сонечку, але я сподівався, що діти — різних статей, що це — донька і син.

— Ну… Стать дитини залежить від чоловіка… Тому, Артуре Олексійовичу, я думаю, що наступного разу вам потрібно буде якось краще постаратися, щоб вийшла донька.

— Наступного разу? — здивовано перепитав Артур. — Злато, ти впевнена, що захочеш? Попереду ще пологи і...

— Впевнена. Я теж хочу доньку, — вона посміхнулась. — Я навіть ім’я для неї маю — Таміла.

— Стать не залежить від старання, на жаль, це рулетка. І результат кожної наступної спроби абсолютно не залежить від попередньої… — говорив Артур, дивлячись на дорогу. Він думав про це вже не один раз.

— Значить, будемо пробувати, поки не отримаємо бажаного.

— Сонечку, давай поговоримо про це… через рік. Добре?

— Добре. І не думай, що я забуду, — Злата погрозила Артуру пальцем.

Артур тоді їй не відповів. Стабільний стан Злати — це добре. Її аналізи в нормі, діти розвиваються і ростуть теж добре, але майбутні пологи його лякали. Та й невідомо, де вони мали бути...

Ніхто нічого не казав про пролонгацію контракту. Свою роботу Артур виконував добре і намагався бути не просто виконавцем. Маючи досвід у виконанні схожих завдань, бачив можливі проблеми і, ще в січні на одному ранковому мітингу , вніс деякі пропозиції по заміні плат на інші і портуванні програм під нове “залізо”, щоб уникнути в майбутньому питань сумісності і поєднання пристроїв, бо це може ускладнити реалізацію проекту. Мітинг той проводив Пол, зауваження ним були прийняті скептично і не розглядалися, доки згадані проблеми, врешті, не виникли… І коли на черговому ранковому мітингу почали їх обговорення — Натан поцікавився його думкою. Артур сказав, що озвучував можливість виникнення цих проблем ще три тижні тому і запропонував вирішення, але його пропозицію ніхто не прийняв до уваги. І зараз йому нема чого додати, він вже все озвучив раніше. Цей його вислів став причиною подальших напружених відносин з Полом і частиною команди, котра тоді підтримала Пола. Якщо до того лунали натяки на те, що контракт Артура можуть продовжити ще на рік, то тепер про це ніхто нічого не говорив. А він не запитував.

Як виявиться пізніше, у Пола була особиста зацікавленість у реалізації старих зразків плат. Після з’ясування всіх обставин Пол “піде” з компанії, а в квітні Олівер запропонує Артуру подовжити контракт на рік і замість півроку пробудуть вони в Данії майже два роки...

Ці два роки Артур, за допомогою одногрупників, родини дядька Олега і двоюрідних дядьків Злати (архітекторів), здійснивши три особистих перельоти до України і назад, займався питанням будинку. Придбані ним ділянки навесні будуть розчищені від споруд, чагарників і старих хворих дерев, залишаться лише здорові, будуть винесені межі ділянок в натурі, здійснена геологія та геодезія, що дасть змогу з’ясувати склад ґрунтів, рівень ґрунтових вод і стійкість схилів: в умовах близькості річки це було важливо. Дослідження дали змогу розробити проекти основного та гостьового будинків, а також пляжного будиночка біля води, зони відпочинку. Дослідження стало підґрунтям для точного розрахунку форми й товщини фундаментів будівель, глибини закладки інженерних мереж, максимальну кількість поверхів — щоб все це капітально збудувати… Артур завжди вважав, що кожен має займатись своєю справою, тому проект будинку робили архітектори —він і Злата лише озвучили свої побажання: камін, великі вікна, обов’язкові приміщення... Будували будівельники, роботу яких контролював Тоха (бо він же їх і рекомендував), Міха та Ромен, у звичній для них манері, приїздили без попереджень і сунули свої носи у всі шпарини. Як сказав Ромен: ”У нас особиста зацікавленість. Нам тут ще неодноразово бухати. І тут житиме мій кум, я не хочу, щоб потім він мені виказував, що я за чимось не простежив.”

1 ... 249 250 251 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"