Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

!

Брандо, Фрея раптом відштовхнула Брандо і закричала: «Подивися на Амандіну!»

.

Він раптом повернув голову.

Зламаний меч Левове Серце був розбитий на двадцять сім частин.

,

У цей момент вони кружляли навколо Амандіни, і коли кожен шматочок кружляв навколо неї, з'являлася ледь помітна срібна руна. Щоразу, коли сяяла срібна руна, з цього простору витягувався основний закон — магія, стихії, руйнування, стримування

Вони руйнують заборонене закляття чаклуна Садра Фрейя майже не повірила, але як Меч Левове Серце може таке зробити?

.

Брандо насупився і похитав головою.

.

Він раптом щось зрозумів і жалібно подивився на чаклуна Садра, який стояв на колінах на землі з глухим виразом обличчя, а потім підняв голову, щоб подивитися на небо.

.

Там завислий вихор хмар давно зник, залишилося тільки чисте блакитне небо.

.

Брандо тихо відповів: «Фрея, це не сила Меча Левове Серце».

?

Чи не меч Левове Серце?

.

Він кивнув.

.

Молодий Бог Війни з Бучче розгублено подивився на нього.

Брандо мовчки простягнув руку і взяв її за холодну руку. Фрея була злегка приголомшена, але не відсмикнула руку. В її серці було якесь дивне почуття, ніби вона відчувала лагідність у серці цього чоловіка в цю мить.

.

Це було невимовне відчуття. Він був тихий, твердий і скрізь. Це була турбота матері про свою дитину. Через десятки тисяч років, навіть якщо вона давно покинула цей світ, вона все одно міцно охороняла це місце.

.

У порівнянні з цим.

.

Про підлість сасардів згадувати не варто.

,

Тобто Марта

.

У небі.

.

Тонка срібна нитка йшла по траєкторії сучасного світу і крок за кроком виривалася з цього матеріального світу.

.

Магічна сила витягувалася з мережі Тіамат і спочатку була позбавлена закляття. Потім стихії слідували за контрактом між чотирма Королями Стихій та їхньою матір'ю і розбіглися в усіх напрямках, перетворившись на найпростіші частинки Всесвіту.

Нарешті, це був матеріальний світ. Основна структура світу руйнувалася. Цеглу, дерев'яні балки, розкидані сторінки, столи та стільці здуло вітром, як пісок.

,

В одну мить замок перетворився на купу сріблясто-сірого гравію.

У цей момент незліченна кількість сасардійців були шоковані, виявивши, що вони назавжди втратили здатність чаклувати.

.

На Сільман-авеню, за кілька миль звідси, торговці з ентузіазмом обговорювали раптовий землетрус. Хоча деякі з них все ще мали давні страхи, після того, як дивне явище в небі зникло, більшість із них повернулися на свої посади.

Тільки чоловік середніх років у рваному одязі, який виглядав дещо вниз і назовні, все ще хмурився, мовчки спостерігаючи за водою неподалік.

.

Вода злегка тремтіла.

Поштовхи? — пробурмотів він.

.

Але тремтіння ставало все більш очевидним.

,

Деякі камені танцювали в дивному і ритмічному танці на вулиці. Люди в магазинах по обидва боки вулиці лаялися і знову вибігали на вулицю. Але цього разу народ був впорядкований. Вони навіть знайшли, чим прикрити голову, щоб не поранитися від падіння предметів у паніці.

Люди стояли на вулиці, чекаючи, коли знову пройде підземний поштовх.

.

Але земля сильно здригнулася.

.

Більшість людей в одну мить повалили на землю.

Чоловік середніх років обернувся і сперся однією рукою на сусіднє дерево. Він повернув голову і побачив кількох послідовників Сивільської Срібної Лілії в сірому вбранні з тьмяним виразом обличчя.

Сильна магічна реакція

?

Це?

?

Реакція Божественної Зброї?

Я боюся, що це більше, ніж це

!

У натовпі раптом пролунав несамовитий крик: «Дивись, Марта там, дивись, туди!

.

Всі обернулися, щоб подивитися в той бік, куди він вказував.

Тоді всі відчули, що волосся стає дибки.

—

На далекому обрії —

.

Чистий білий промінь світла.

,

Він стріляв знизу вгору, прямо в хмари

А над хмарами була величезна рука світла, яка м'яко ловила промінь світла.

Рот у всіх був Сіель око відкритий, і вони довго не могли вимовити ні слова.

.

Кілька послідовників Срібної Лілії постійно хрестилися перед грудьми.

Руки трохи тремтіли

,

Марта, леді Марта

.

Це було возз'єднання матері та її дітей через дванадцять тисяч років.

У цей момент багато людей дійсно почали голосно голосити.

.

Вітер і пісок утворили стовп.

В черговий раз Амандіна спіткнулася і впала на твердий камінь.

,

З її долонь і колін зішкребли шар шкіри, капала кров. Але вона не сказала ні слова. Вона зціпила зуби і мовчки підвелася, намагаючись схопитися за гострий камінь неподалік, щоб знову встати.

.

Але перед нею з'явилася рука.

.

Амандіна здивовано підняла голову.

.

Перед нею в м'якому білому світлі стояла жінка. Вона навіть не могла чітко бачити обличчя жінки, але, як не дивно, підсвідомо відчувала тепло і спокій у своєму серці.

.

Гонитва за ідеалами і переконаннями - це довгий і важкий процес, жінка посміхнулася і простягнула до неї руку, сказавши, що те, що дійсно може привести до остаточного престолу, - це не зовнішній об'єкт, а тверда і незмінна віра.

?

Ви ?

Чи не плануєш ти продовжувати рухатися вперед, смілива дитино?

.

Амандіна зціпила зуби, кивнула і схопила жінку за руку.

.

Вона встала.

Озираючись назад, вітер і пісок, що заповнювали небо над безкрайніми базальтовими рівнинами, вже в якийсь момент розвіялися.

Здалеку вона бачила багато людей на сірих рівнинах. Як і вона, вони йшли в одному напрямку.

.

Рот Амандіни був трохи відкритий.

?

Чи це царство мертвих?

?

Жінка злегка посміхнулася: Для тих, хто шукає істину, яка різниця між життям і смертю?

.

Дівчина розгублено подивилася на неї.

Колись я знав твого батька Амандіну.

Подивившись на розширені від здивування очі дівчини, жінка лагідно сказала їй:

.

Я знаю кожного, хто женеться за надією.

.

І біологічний брат вашого батька, мабуть, той, ким ви повинні пишатися найбільше.

.

Можливо, ви не розумієте, яку надію залишив для вас містер Борг Нессон

1514

Розділ 1514

Кристалічні скупчення були схожі на фіолетовий приплив, що поглинув останню частину сірої міської стіни, що стояла посеред припливу.

Незліченні кришталеві черв'яки були схожі на величезне звивисте материнське тіло, що застрягло на землі. Процес, коли це материнське тіло повільно поглинало все, задихався і впадав у відчай.

.

У пурпуровому морі зник ще один прапор.

Це було схоже на самотнє вітрило, яке зникло у вирі, символізуючи знищення