Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

!

Готуючись до другого нападу, Алоз подивилася на жертву собі подібних і відчула, що її серце ріже ножем, але вона загартувала своє серце. Заради перемоги навіть вона могла віддати власне життя. Вона голосно нагадала своїм товаришам: «Не покладайте надій на одну атаку, наша мета – не дати їй прийти в цей світ!

.

Алоз Флора стурбовано подивилася на неї.

У мене все гаразд. Маленька самка дракона енергійно похитала головою.

Стрій знову засвітився, і друга атака почала набирати обертів.

Однак крики переривали рухи кожного.

Всі, подивіться нижче!

.

Алоз опустила голову.

У золотих зіницях відбилася неймовірна сцена — чорна куля зменшувалася.

?

А Бахамут?

.

Всі були приголомшені.

.

Металевий дракон зник.

, -

У темряві та глибокому космосі зоряне світло, що залишилося, все ще було наполовину згасло, випромінюючи невелику кількість світла. Останки епохи богів спокійно плавали в цьому просторі, поверхня була покрита слабким шаром зоряного світла.

, —

В кінці бачення кришталева стіна розділяла весь простір на дві частини — одна сторона була глибокою порожнечею, а інша — флуоресцентною атмосферою Вонде.

На землі багато місць спалахували іскрами вогню.

.

Кришталева стіна була вкрита тріщинами, і час від часу зі стіни з легким шумом падали дрібні шматочки, плаваючи в просторі. Вдалині на неосяжному небі розкинулися ряди конструкцій, що сяяли металевим блиском.

.

Пронизливий крик, сповнений ненависті та образи, раптом сколихнув увесь простір.

Плаваючі останки були відкинуті звуковою хвилею, зіткнувшись один з одним. Один з металевих драконів раптово відступив і врізався в будівлю. Одна сторона його металевого обличчя, від очниці до щелепи, повністю зникла, залишивши лише чорну діру, як смола. Він кричав від болю і котився навколо, розправляючи свої платинові крила і розбиваючи вщент незліченну кількість конструкцій.

.

Він був такий розлючений, що розвернувся і ось-ось знову накинеться на космічну щілину.

Але в цей час з темряви долинуло холодне пирхання.

Бахамут, я не очікував, що ми з тобою обміняємося ідентичностями в цій війні.

.

Цей голос зупинив рух Бахамута. Він повільно повернув свою величезну голову в той бік і побачив велетенського вовка, що стояв, як гора, крок за кроком у порожнечі і підійшов до місця неподалік від неї.

É .

Ехіс підвів голову і холодно подивився на сцену.

,

Повстанський бунтівник Бахамут видав серію низьких гарчань, помри

É.

Він розвернувся, розправив крила і накинувся на Ехіса.

É

Але Ечісу потрібно було лише трохи відійти вбік, щоб уникнути його атаки. Її очі блиснули дивним світлом, дивлячись на її давнього ворога, Лорда Сутінкового Дракона, чи весело вам керувати цими зламаними іграшками?

,

Коли вона говорила, вона підняла кігті і вдарила металевого дракона по спині, змітаючи його. З гучним шумом Бахамут врізався вдалині в кришталеву стіну, як метеор.

Кришталева стіна, яка скрізь явно тріснула, анітрохи не здригнулася, коли в неї врізався металевий дракон. Зі стіни не впало й сліду кришталевого порошку.

. É

Дракон тремтливо підповз угору. Але як Ехіс міг дати йому шанс? Вона перестрибнула і наступила на занепалого бога-дракона. Серед тріскучих звуків Платинового Дракона вдарили об кришталеву стіну.

.

Дракон видав тихий рев гніву.

É

Ехіс зрозумів, що воля Сутінкового Дракона вже покинула це тіло, і тепер цей занепалий бог-дракон бореться лише за допомогою інстинкту. Вона холодно пирхнула: Без закону Тіамата, здається, у тебе навіть мозку немає. Без підтримки Марти, як ти будеш битися зі мною?

.

Металевий дракон зовсім не міг зрозуміти її слів і несамовито боровся.

É

Ехіс підвела голову, і сріблясте волосся на потилиці стало дибки. Вона стояла на тілі Бахамута, не рухаючись ні на дюйм. Вона навіть примружила свої довгі й вузькі очі, які виглядали дещо чарівно, коли вона насміхалася: Все ще борючись, твій мозок справді більше не ясний. Ви були перервані в процесі спуску, і навіть зазнали удару дракона. Якби це був я, я б не відчував себе добре, не кажучи вже про такий шматок сміття, як ти.

Поки вона говорила, вона нещадно рубала кігтями. Сила цього кігтя була настільки велика, що навіть простір під гострими кігтями утворював шари брижів. Цей кіготь сильно порізав шию Бахамута. Хоч він і не прорвався крізь силу закону, але все одно змусив його видати болісне виття.

É .

Ехіс був незворушний і вкусив, як справжній звір. Голос металевого дракона раптом змінився з реву на початку на тихий благальний крик.

Але поступово навіть звук плачу поступово ставав тихішим.

É

Кігті Ехіса наступили йому на плечі, і гострі зуби, які могли знищити все, нарешті прошили шари сили закону і вкусили Бога-Дракона за шию. З м'яким тріском масивне тіло Бахамута здригнулося. Його єдине ртутне очне яблуко, що залишилося, якусь мить мерехтіло, перш ніж нарешті потьмяніло.

.

Це була остання мить бога.

.

Хоча це було дещо іронічно, у цій війні дві сторони, які спочатку представляли Порядок і Хаос, тепер помінялися позиціями.

, É .

Схоже, Орден знову переміг, — дещо саркастично сказала собі Ечіс. Переконавшись, що її супротивник повністю мертвий, вона підняла голову і здалеку випустила протяжне виття.

Через кілька епох вона нарешті вбила цю кляту рептилію.

.

Але він уособлював Марту.

, É .

Подумавши про це, Ехіс обернувся і подивився на жінку, загорнуту в чорний халат вдалині.

Софі стояла на плаваючому крижаному кристалічному астероїді, спокійно спостерігаючи за війною. Війна між богами, але вона була такою варварською і жорстокою, і їй не вистачало краси, яку вона повинна мати. Але насправді, коли сила перевищувала певний рівень, бій фактично ставав простим і безпосереднім.

É

Ечіс відпустив тіло Бахамута, і величезне металеве тіло повільно вилетіло назовні. Можна було передбачити, що в найближчі кілька сотень років ці уламки незабаром стануть частиною цього мовчазного простору.

.

Ще один бог дрімав на світі.

! É

Я вже довела свою щирість. Хоча я не міг би вбити його, але після перезавантаження цього світу він мав би бути частиною мене, сказав Ечіс: «Отже, маленька відьмо, тепер твоя черга виконати свою обіцянку».

.

Софі кивнула. Так, відповіла вона, її голос не змінився.

.

Дівчина підвела голову, і її погляд провів по велетенському вовку, схожому на гірський хребет, і подивився на далекий Вонде. У темряві на зоряному небі висіли ряди конструкцій, краї яких випромінювали слабке світло.

.

Вона підняла палець і зробила символ.

.

Це було Око