Читати книгу - "Вибрані твори"

примат змісту проти буржуазних тверджень про найбільшу цінність твору — його мистецьку витончену форму. Зміст літературного твору дає словесно-художній матеріял для нього й змушує шукати відповідної форми, цебто зміст і форма суть діялектичні антитези, і зміст опреділює форму й сам художньо оформлюється через неї. Гармонійна художня синтеза змісту й форми дає найвищі, найліпші зразки мистецької творчости.

31. Форми клясової боротьби у переходову добу безмірно різноманітні й різнобарвні, відповідно до чого різноманітним є зміст революційно-пролетарської літератури і різноманітним має бути вибір художніх засобів для оформлення того змісту. Отож «Плуг» повинен доцільно використати художні засоби і способи продукування літературних творів, що створені були попередньою добою літератури так української, як і всесвітньої.

32. Не відкидаючи ніяких способів і форм, «Плуг», одначе, не піде шляхом фетишування якоїсь одної художньої форми чи способу продукції і, проклямуючи себе як певна соціяльна культурно-творча організація, категорично заперечує спосіб розмежування за формальними ознаками, що з них користалися буржуазні мистці, переносячи в літературу методи ідеалізму й метафізики.

33. Виходячи з цього, «Плуг» прагне в своїй продукції проводити єдиний суцільний образ, що розгортається динамічно протягом усього твору в залежності від його соціального змісту й потреби для здійснення основних завдань творчости. Одночасно «Плуг» має уникати роздрібних образів строкатої мозаїчної орнаментовки, що розгублює увагу й стає самоціллю в творах, званих імажиністичними.

34. Так само ритм твору має бути цільний, з динамічним розвитком, на протязі всього твору в залежності від розвитку його змісту й перипетій сюжету, втілених у єдиному творчому образі. Тим самим «Плуг» одкидає виділення слова й ритму в самоціль, як то роблять іноді футуристи, що дає наслідком продукування суто словесних, беззмістовних вправ.

35. Зрештою, не можна надавати надмірного значіння звуковим елементам у творі, як то роблять символісти, мелодисти і т. ін., викохані головним чином містицизмом[712], і треба прагнути до органічного сполучення цих звукових моментів з творчими образами й ритмами, зв'язуючи все в темпі, відповідному розвитку художньої дії — змісту.

36. Отож завданням «Плугу» є не культивування форм, що існували дотепер у буржуазній літературі або перенесених звідти в сучасну післяжовтневу, але виявлення нових принципів і типів форми шляхом практичного оволодіння старими літературними формами й перегартуванням їх у новому класовому змісті.

Таким чином, «Плуг» гадає, що тільки скористувавши багатий досвід минулого й критично розібравшися так у ньому, як і в спробах утворення пролетарської літератури, ми дійдемо до нової синтетичної форми революційної пролетарської літератури, частиною якої має бути й творчість «Плугу».

Бюро «Плугу»: Ів. Кириленко[713], А. Панів, П. Панч,

С. Пилипенко, Ів. Шевченко

Резолюції
II Всеукраїнського з'їзду «Плуга»[714]
(квітня 3—6 1925 р.) 1. Резолюція по докладу тов. Пилипенка «„Плуг“ на ідеологічному фронті»

1. Велетенськими зусиллями робітничо-селянських мас під керівництвом комуністичної партії Радянська країна відбудовує зруйноване імперіялістичною й громадянською війною господарство. Цей підйом матеріяльного добробуту разом із поширенням світогляду трудящих, що являється наслідком Жовтневого перевороту, породжує величезний зріст культурних потреб.

Таким чином, ми вступаємо в добу культурної революції, що обумовлює дальніший процес наближення до комуністичного суспільства.

2. Пролетарське мистецтво (література в першу чергу) починаючи від нечувано-широкого маштабом своїм руху робсількорів, літгуртків, стінгазет і т. ін. до ідеологічно усвідомленої літературно-художньої продукції — є одна з головніших і складніших ділянок фронта культурної революції.

3. Але складність господарчих форм у Радянській країні в переходову добу, добу НЕП'и, форм, що почасти являються ворожими одна одній, продовжують разом із ростом свідомости робітничо-селянських мас також реставрацію старої ідеології буржуазії і разом оформлення нової буржуазії, що виявляється, в свою чергу, в літературній продукції свідомих і несвідомих агентів цієї буржуазії.

4. Таким чином, як не припиняється в нас клясова боротьба взагалі, так не припиняється вона й на літературному фронті. Революційна селянська література, оснівна суть якої має полягати в пропаганді ідеї «змички» і тих суспільно-громадських і господарських форм, що допомагають селянству стати на шлях комуністичного будівництва, має бути зброєю в руках трудящих проти клясових угруповань на селі, що допомагають буржуазії стримувати процес наближення до комунізму.

5. Блок сільської бідноти з радянським середняцтвом проти куркульні відповідним способом одбивається в літературі. Підтримувати цей блок має спілка «Плуг», гуртуючи навколо себе тих письменників, що визнають диктатуру пролетаріята й керуються постановами комуністичної партії, художньо відображаючи їх у своїх творах у формі, приступній широким селянським масам.

6. Всі ці положення