Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

При застосуванні в порядку аналогії права загальних засад цивільного законодавства слід враховувати неоднорідність нормативного матеріалу, розміщеного в ст. 3 ЦК під заголовком «Загальні засади цивільного законодавства». Серед інших тут є і такі засади, які входять до змісту принципу верховенства права. Ці засади застосовуються за правилами застосування цього принципу, що випливають із контексту Конституції України. Законодавчими актами правила застосування принципу верховенства права, в тому числі загальних засад, про які йдеться, визначатись не можуть. Загальні засади цивільного законодавства, які закріплені в ст. 3 ЦК і не входять до змісту принципу верховенства права, застосовуються тільки в порядку аналогії права.

1. Із усіх законодавчих положень, що визначають правовий режим аналогії права, тільки ч. 2 ст. 8 ЦК («у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)») чітко визначає ті нормативні положення, які застосовуються в порядку аналогії права. Такими є загальні засади цивільного законодавства. Тлумачення поняття загальних засад законодавства не викликає будь-яких труднощів, оскільки це поняття використовується у заголовку ст. 3 ЦК, у якій і формулюються основні засади цивільного законодавства.

Звертаючись до аналізу ст. 3 ЦК, ми, однак, помічаємо, що включений до цієї статті нормативний матеріал є неоднорідним. Стосовно таких загальних засад як неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права, справедливість, добросовісність і розумність не виникає сумніву, що вони входять до змісту принципу верховенства права, а тому підлягають застосуванню в такому ж порядку, як застосовується принцип верховенства права. Тобто в тій мірі, в якій названі засади вміщують у собі правові норми, вони застосовуються прямо як такі, що мають найвищу юридичну силу, навіть вищу, ніж юридична сила правових норм, що встановлюються Конституцією.

У тій частині, в якій названі загальні засади є деклараціями, вони є нормативним регулятором лише в потенції (набудуть значення правових норм тільки тоді, коли суспільні відносини стануть готовими сприйняти їх як нормативний регулятор). Поки цього не сталося, названі засади цивільного законодавства, що входять до змісту принципу верховенства права, повинні визнаватись деклараціями, що не підлягають застосуванню ні прямо, ні в порядку аналогії права.

Неприпустимість свавільного втручання в сферу особистого життя людини також може бути визнана однієї із загальних засад, що входить до змісту принципу верховенства права, але лише частково. Проте А. С. Довгерт стверджує, що і ця загальна засада і загальні засади свободи договору, свободи підприємницької діяльності також входять до змісту принципу верховенства права[578]. Видається, що тут зміст принципу верховенства права невиправдано розширено внаслідок прагнення охопити цим принципом усі ідеї, що мають природньо-правове походження. Отже, ми доходимо висновку, що в порядку аналогії права можуть застосовуватись загальні засади свободи договору, свободи підприємницької діяльності і частково загальна засади неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини.

Зазначення у ч. 7 ст. 9 КАС на застосування в порядку аналогії права загальних засад права (на відміну від ч. 8 ст. 8 ЦПК, що передбачає застосування в порядку аналогії права загальних засад законодавства) не слід розуміти так, що загальні засади права слід шукати поза межами позитивного права. В Україні позитивне право інтегрувало до себе усі вимоги (принципи, норми) природнього права, що виключає необхідність у пошуках «надпозитивних», «допозитивних» або «позапозитивних» принципів права. Немає в Україні і правових підстав для «виведення» із низки чи численних правових норм принципів з метою їх подальшого застосування в порядку аналогії права. Якщо є такі правові норми, що пронизані єдиною ідеєю, то, очевидно, можна із цих норм вибрати одну і застосовувати її в порядку аналогії закону.

1. Природньо-правовий напрямок у вітчизняній юридичній науці стає дедалі більш потужним, а заклики до подолання позитивізму в теорії і правозастосуванні стають все більш гучними. Проте це не означає, що термін «загальні засади права», які ч. 7 ст. 9 КАС приписує застосовувати в порядку аналогії права, означає щось інше, ніж термін «загальні засади законодавства». По-перше, термін «загальні засади права» ніякою мірою не зачіпає ті загальні засади, які входять до змісту принципу верховенства права, оскільки, як вище зазначалося, законом не мажуть визначатись особливості застосування загальних засад, що входять до змісту принципу верховенства права. По-друге, під загальними засадами права, як і під загальними засадами законодавства, слід розуміти виключно ті загальні засади (принципи, засади), що текстуально закріплені в законодавчих актах. Усталений поділ у науці принципів права на текстуально в актах законодавства закріплені і такі, що випливають із численних законодавчих положень, є проявом імітаторського напрямку в юридичній науці. Якщо є правові норми, що регулюють відносини, які є подібними до тих відносин, що не врегульовані, то такі правові норми слід застосовувати до неврегульованих відносин в порядку аналогії закону, що виключає потребу у виведенні загальних засад (засад, принципів) із таких правових норм.

Правда, з’явився і досвід застосування судом принципу, індуктивно виведеного із норм чинного законодавства. Не в Україні, а в Росії. Україна, сказав класик вітчизняної публіцистики, — не Росія. І все ж є над чим подумати. Можливо, наведений нижче приклад стане застереженням для українських суддів, якщо у них з’явиться думка вивести певний принцип із конкретних правових норм та застосувати його при здійсненні правосуддя. А. В. Слєсарєв описує таку справу[579]. Постачальник електричної енергії звернувся з позовом до підприємства «Тепломережі» з позовом про стягнення заборгованості за спожиту енергію в сумі 689622681 російських рублів, пені в сумі 423312506 рос. руб. і відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 336473532 російських рублів. Арбітражні суди позовні вимоги задовольнили повністю, оскільки вони ґрунтувались на нормах, встановлених Цивільним кодексом РФ. При розгляді протесту голови