Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Учта для гайвороння 📚 - Українською

Читати книгу - "Учта для гайвороння"

436
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Учта для гайвороння" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 253 254 255 ... 279
Перейти на сторінку:
верещала у пеклі. Молодша королева, прихід котрої провістила стара, зустріла свій кінець. А якщо одне пророцтво можна відвернути, то і решту теж. «Не буде золотих саванів, не буде валонкара. Нарешті я вільна від твого лиховісного жаб’ячого скреготу.»

Рештки малої ради заспішили услід. Гарис Звихт здавався приголомшеним; він запнувся на порозі й упав би, якби його не підтримав Ауран Бурун. Занепокоєним здавався навіть Ортон Добромир.

— Наше простолюддя ласкаве до малої королеви, — мовив він. — Воно цього так не облишить. Боюся, чи не станеться чогось, ваша милосте.

— Князь Добромир цілком правий, — мовив князь Бурун. — З ласки вашої милості, я б спустив на воду решту наших нових дромонів. Коли місто побачить їх на Чорноводі з прапорами короля Томена на щоглах, то зрозуміє, чия тут править воля. Та й кораблям буде безпечніше, якщо юрба знову замислить якусь веремію.

Решту він дав зрозуміти без слів: опинившись на Чорноводі, дромони зможуть дати відсіч спробам Мейса Тирела привести через річку своє військо — так само, як Тиріон колись зупинив навалу Станіса. На цьому березі Вестеросу Вирій не мав власної морської потуги, а покладався на флот Рожвинів, який саме повертався додому, до Вертограду.

— Розумний захід, — схвалила королева. — Поки ця буря не відшумить, хай ваші кораблі з усіма жеглярами постоять на річці.

Пан Гарис Звихт був такий блідий та спітнілий, от зараз зомліє.

— Коли звістка досягне князя Тирела, його гнів не знатиме меж. Вулицями потече кров…

«Оце ще лицар жовтої курки, — подумала Серсея. — Взяв би собі за герб хробака і не забивав нам памороки. Курка для тебе занадто хоробрий звір. Якщо Мейс Тирел не насмілюється брати приступом Штормолам, то як, на твою думку, він зважиться напасти на дім божий?»

Коли Звихт припинив белькотіти, Серсея мовила:

— У місті не має пролитися кров, і я зроблю все, щоб не пролилася. Я власною особою піду до Баелорового септу поговорити з королевою Маргерією та верховним септоном. Томен любить їх обох, я це знаю напевне, і дуже хоче, щоб я уклала між вірою та престолом мир.

— Мир? — Пан Гарис витер лоба оксамитовим рукавом. — Якщо тільки мир можливий… це такий відважний вчинок…

— Якийсь суд може і знадобитися, — мовила королева, — хоча б на те, щоб спростувати наклепи та брехню і показати світові невинність нашої любої Маргерії. В котрій ми, певно ж, не сумніваємося.

— Авжеж так, — відповів Добромир, — але цей верховний септон може схотіти судити королеву самотуж, як колись Віра судила людей за старих часів.

«Сподіваюся, що схоче» — подумала Серсея. Такий суд не стане шукати прихильності зрадницьких королев, що розсувають ноги перед співцями і поганять святі звичаї та відправи Діви, аби лише приховати свій сором.

— Певно, ми всі погодимося, що найголовніше зараз — з’ясувати правду, — мовила королева. — Тепер, шановне панство, прошу вибачити. Мені треба до короля. Не можна кидати його милість на самоті у такі часи.

Коли вона ввійшла до сина, Томен саме ловив на вудку своїх кошенят. Доркас зробила йому мишу з клаптиків хутра і прив’язала її довгою шворкою до кінця старої рибальської вудки. Кошенята ганялися за мишею, не знаючи втоми, а хлопчик ніщо так не любив, як смикати здобич угору і дивитися, як малі звірята підстрибують слідом. Юний король здався здивованим, коли Серсея пригорнула його в обійми і поцілувала у чоло.

— Що трапилося, матінко? Чому ви плачете?

«Бо ти тепер у безпеці, — хотіла вона сказати йому. — Бо віднині тобі ніщо не загрожує.»

— Помиляєшся, дитино. Леви не плачуть. — Про Маргерію та її сестер буде час розповісти пізніше. — Є кілька паперів, які ти маєш підписати.

Заради спокою короля Серсея не вписала у накази про затримання імена злочинців. Томен підписав порожні грамоти і весело втиснув печатку в теплий віск, як робив завжди. А потім королева відіслала його гуляти з Джоселин Звихт.

Пан Озфрид Кіптюг прибув, коли чорнило вже почало висихати. Серсея вписала імена власноруч: пан Таллад Високий, Джалабар Ксого, Гаміш Арфіст, Гуго Стрімчак, Марк Мулендор, Баярд Навхрест, Ламберт Червонокрут, Горас Рожвин, Гобер Рожвин і один хам, що вродився Гаком, але кликав себе Блакитним Бардом.

— Овва! Скільки ж їх тут.

Пан Озфрид посовав пергамени, сторожко споглядаючи слова, щоб не втекли столом, наче таргани. Жоден із Кіптюгів не розбирав по-писаному.

— Десятеро. Ви маєте шість тисяч золотокирейників. Достатньо, щоб схопити десятьох, треба гадати. Дехто розумний міг уже втекти, якщо вчасно нашорошив вуха. Коли так — то й нехай. Їхня відсутність зробить їх ще винуватішими в очах престолу. Пан Таллад трохи тупуватий і може спробувати опиратися. Дивіться мені, щоб він дожив до сповіді. Іншим шкоди не чинити. Кількоро можуть виявитися невинними.

Близнюків Рожвинів неодмінно треба визнати облудно звинуваченими. Це покаже чесність та безпристрасність суду.

— Схопимо усіх, ваша милосте, ще й сонце не сяде, — запевнив пан Озфрид, а тоді завагався. — Там коло дверей Баелорового септу юрба зібралася.

— Яка ще юрба? — Неочікувані події завжди нашорошували Серсею. Вона пам’ятала, що князь Бурун сказав про веремію. «Я не передбачила, що про це подумає простолюддя. Адже Маргерія — їхнє улюблене звірятко.» — Скільки їх там?

— З сотню буде. Горлають, щоб верховний септон звільнив малу королеву. Коли ваша ласка, можемо розігнати.

— Не треба. Хай кричать, хоч позахрипають. Горобцеві воно байдуже. Він слухає лише богів.

Кумедно було чути, що його пресвятість мусить потерпати від сердитої юрби просто в себе на порозі — зважаючи, що саме така юрба піднесла його до кришталевого вінця. «Якого він негайно продав.»

— Свята Віра нині має власних лицарів, от хай вони і захищають септ. До речі, зачиніть брами міста. Ніхто не має входити до Король-Берега і залишати його без мого дозволу, доки все не вгамується.

— Слухаю волю вашої милості, — вклонився пан Озфрид і пішов шукати когось, хто б прочитав йому накази.

Не встигло того дня і сонце сісти, як усі звинувачені зрадники вже сиділи під вартою. Гаміш Арфіст зомлів, коли по нього прийшли; пан Таллад Високий поранив трьох міських вартових, доки його не придушили числом. Серсея наказала, щоб близнюкам Рожвинам надали зручні покої у башті. Решту кинули до підземелля.

— Гамішеві важко дихати, — повідомив Кайбурн, з’явившись з доповіддю того ж вечора.

1 ... 253 254 255 ... 279
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Учта для гайвороння», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Учта для гайвороння"