Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вітіко 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітіко"

207
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вітіко" автора Адальберт Штіфтер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 255 256 257 ... 300
Перейти на сторінку:

— Я приймаю гостинність на чотири дні, а потім поїду зі своїми людьми додому, щоб підготувати все, що годиться, — відповів Вітіко.

— Тож ідіть зі мною й покріпіться, — запросив Генріх фон Шауенберґ.

Утворилась процесія, на чолі якої йшли Генріх та Вітіко. За ними йшли Верінгарт і Бенедикта, потім Вюльфгільта і Ґебгарт, Берта і жінки, священики, а потім решта. Всі зайшли до зали, де їх чекали наїдки та напої, поставлені, щоб покріпитися.

Згодом Вітіко провели в його покої, розмістили і його людей.

На третій день після цього дня до замку приїхали пани зі своїми почтами. Приїхали Ерхамберт фон Марбах, Одескальк фон Мейзага, брати Оттон і Вальхун фон Махланд, Еппо фон Віндберґ, Гартвік фон Гаґенау, Утальрик фон Віллерінґе, Оттон фон Pope, Маркард фон Везен, Хунрат фон Гайхенбах, Генріх фон Танненбах і Кальгохус фон Вальхенштайн. Прийшли ще й васали: Гервіґ фон Убераха, Адельгарт фон Гутте і Дітмар фон Рандсгофе. Всім цим людям, а також їхнім васалам і васалам Генріха, Верінгарта і Ґебгарта подали пергамент, і вони повісили свої печаті поряд із печатями Генріха, Верінгарта і Ґебгарта.

Згодом того самого дня обмінювались подарунками. Вітіко подарував Берті вінок із золота й шляхетних самоцвітів із темно-червоними дикими трояндами. Берта подарувала Вітіко п’ять темно-червоних диких троянд із самоцвітів, складених так, що їх можна було застебнути як пояс. Генріх подарував Вітіко бойовий обладунок із вишуканих кілець із самоцвітами, а Вітіко дав йому добірного меча з самоцвітами. Від Вюльфгільти Вітіко отримав золотий пояс із самоцвітами, а він подарував їй гаптовану золотом оксамитову сукню. Родичам Генріха і їхнім людям Вітіко подарував білу тканину з дуже тонкої овечої вовни, виготовлену в Празі, крім того, найгарніші хутряні вироби, які можна знайти в Лісовому краї, а також зброю, мисливське знаряддя і вишукану кінську збрую. А від них отримав також тканини, зброю, самоцвіти, одяг і знаряддя. Почти Генріха і Вітіко теж обмінювались подарунками, та й чужоземні гості отримували й роздавали подарунки.

Потім у залі відбулася пишна святкова учта, а після учти влаштували ігри та лицарські забави. Увечері на схилі гори поставили строкаті намети, де мали ночувати люди з почтів шляхетних гостей.

Наступного дня вирішили, що весілля справлять через тридцять днів, і гості почали розходитись.

Вітіко в дорожньому вбранні впорядкував свою процесію. Генріх, Верінгарт і Ґебгарт супроводили його з почтом аж до Дунаю, а добірний гурт людей Генріха, Верінгарта і Ґербарта провів його аж до дому Вітіко.

Відтоді Вітіко готував усе, що вважав за потрібне, для свята в лісі. Крім того, розіслав вісників в усі боки, запрошуючи гостей.

За чотири дні до дня весілля Вітіко, його мати, тітонька, Бенно, служниці матері та тітоньки, васали і почет Вітіко в супроводі святкової процесії людей Генріха, яких очолював Лютольт, приїхали в замок Шауенберґ. Кавалькада першого дня доїхала до Фельдену, а другого — до Шауенберґа.

До замку приїхали ще й люди, які були свідками під час заручин, а також багато інших чоловіків, жінок і дівчат.

У визначений день шлюб уклали в замковій церкві. Обряд вінчання провели священик замку Шауенберґ і священик міста Ефердінґен. Коло них були і священик з Ашаха і Бенно. Вітіко був у білому, гаптованому золотом оксамитовому вбранні й мав на собі золотий пояс Вюльфгільти, а на ньому як застібку дикі троянди Берти. Берта одягла прикрашену золотом білу шовкову сукню й вінок із диких троянд Вітіко. Намітка з її голови спускалася аж до землі.

Після шлюбної церемонії всі пішли у велику залу, а з зали Генріх, Вюльфгільта, Вентіла, Вітіко і Берта зайшли до однієї кімнати. Генріх подав Вітіко руку, а Вюльфгільта заговорила:

— Я казала колись: Бог може все стулити і приготувати нам радість, про яку ми й не здогадувались, а мій чоловік відповів мені: тож нехай стулює. Думаю, він таки стулив. Вітіко буде міцно й вірно триматися нашої дитини.

— Мамо, отаким, як ви кажете, буде все моє життя! — запевнив Вітіко.

Берта підійшла до матері і обома руками обняла її за шию. Мати поцілувала доньку. Потім і Вентіла пригорнула до серця свою нову доньку.

Тієї миті прийшов вісник і повідомив, що прибув лицар у білому вбранні з золотим поясом, а з ним приїхали й чоловіки в білих уборах зі срібними поясами й вимагають, щоб їх одразу вислухали.

— Проведіть їх у залу, — звелів Генріх.

Коли ті люди зайшли до зали Генріха, білий лицар проказав:

— Я Кривосуд, маршалок превелебного єпископа Оломоуцького Здика. Превелебний єпископ послав мене до вас, пане Генріху фон Шауенберґу, і до вашої високої пані дружини, і до нареченого, і до нареченої з листами і скриньками.

— Перше ніж ви передасте свої послання, — втрутився Генріх, — скажіть, чи вам визначили термін для повернення.

— Нам такий термін не визначили, — відповів маршалок.

— Тож лишайтеся зі своїми людьми в нас як гість свята, а потім так довго, як забажаєте, — запросив Генріх.

— Я лишуся

1 ... 255 256 257 ... 300
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітіко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітіко"