Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна 📚 - Українською

Читати книгу - "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пристрасть спотворює все" автора Юлія Міхаліна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 257 258 259 ... 283
Перейти на сторінку:

– Не потрібно, – ледве чутний хрип разом з напрочуд сильною хваткою за її зап'ястя,  – Пізно лікаря. Я не хочу.

– Не говори дурниць, – огризнулася, намагаючись звільнитися від неприємного дотику.

– Втомився від цього собачого життя. Наркоман кінчений. Потрібно було давно себе застрелити, та не наважувався сам це зробити, – на видиху, міцніше стискаючи руку дівчини, – Але так, може, хоч щось світле у тебе в пам'яті про мене залишиться. Що врятував твого друга…

– Навіщо ти це зробив? – перестала вириватися, відчуваючи: можливо, це останнє, що відбувається з Павлом.

– Кохаю я тебе, Ритко, – голосно сковтнувши, прикрив очі. Дівчині на мить здалося, що це кінець, та Городков, знову глянувши на неї, ошелешив: – Хочеш вір, а хочеш ні, але всі ці роки кохав тебе одну. Боягузливо ховаючись за чужими спинами, але кохав… Віриш?

– Я… –  невпевнено повела плечима.

Сльозинка скотилася по щоці, капнувши на руку чоловіка, якого колись, здавалося, любила, а тепер не могла навіть дати відповіді на таке просте запитання. Розучилася вона довіряти, тим більше тому, хто вже одного разу зрадив. 

– Вибач мені, Ритко. Сподіваюся, хоч трохи спокутував вину перед тобою...

З цими словами рука Павла на дівчачому зап'ясті обм'якла. Погляд, що впивався в її обличчя з побожністю, спрямував до неба, стаючи скляним. Все, тепер точно кінець.

– Дівчино, відійдіть, – за спиною почувся голос лікаря, – Йому треба допомогти.

– Вже не треба, – глухо прошепотіла, продовжуючи сидіти на місці, доки не відчула, як хтось підхопив за плечі та поставив на ноги. Зирнула на свого рятівника – батько. Що ж, не дивно.

– Рито, ти як? Я розпоряджусь, тебе відвезуть додому, – стурбовано вдивляючись на неї, промовив Андрій Михайлович.

– А де він, мій дім? – невиразно пролепетала.

Сльози, що так довго утримувала в собі, градом покотилися по щоках. Дихати ставало важче. Їй би радіти, що все закінчується, але з усвідомленням цього приходила порожнеча. Виявляється, поки була у Кирила, у неї до останнього була хоча б золота клітка. Що має тепер? Нескінченну невідомість попереду, де є батько, котрому не факт, що потрібна, і якого навряд чи сама готова прийняти. Та Олег, який знову у найвідповідальніший момент перебував де завгодно, але не з нею.

– Він у тебе є, Рито, – міцніше стиснувши за передпліччя, втлумачив Одинцов.

– Що ви робите? – вилітаючи з особняка, на ходу вигукнув Рощин.

– У нього, так? – кивнувши на Кирила, що наближався до них, з гіркотою посміхнулася Маргарита.

– Шановний Андрію Михайловичу, прошу відпустити мою жінку, – зупинившись поруч, з викликом заявив Рощин, – Їй не місце серед чоловічих розбірок.

– Ви маєте рацію, Кирило Сергійовичу, – відпустивши Риту та обернувшись до супротивника, Вотан їдко відбив: – Тому мою дочку відвезуть звідси.

– Вона нікуди з тобою не поїде! – ткнувши Одинцова вказівним пальцем у груди, загарчав фривольно Кирило, – Достатньо того, що руйнуєш мій бізнес. Марго я не віддам.

– Тебе забув спитати, – повільно перевівши погляд з лиця візаві на руку, огризнувся Андрій Михайлович, – Ти не в тому становищі, щоби ставити умови. Маргарита до тебе не повернеться.

Втомившись спостерігати за перепалкою цих двох у різні часи близьких для неї чоловіків, Маргарита, ставши між ними, роздратовано огризнулася:

– Я, взагалі-то, тут! Може, досить ділити мене, як річ? Не поцікавитеся, чого я хочу?

– Марго, звісно, – глянувши на дівчину, погодився Рощин. Оскалившись, наче вовк, на диво спокійно відзначив: – Я викличу зараз таксі, поїдеш у місто на квартиру, – потягнувся до кишені за мобільним, - А то наших хлопців, бачиш, як обклали. Невідомо скільки часу займе все владнати.

– Маргарито, йди до мікроавтобуса, спитай Шторміна. Скажи, що я наказав тебе відвезти, – гнув свою лінію генерал.

– Припинили обидва! – гримнула дівчина. Озирнувшись, піймала очима швидку, куди вантажили Руслана: – Я поїду з Бурею, а ви тут продовжуйте мірятися характерами. Головне, не повбивайте один одного. Ще й за це відповідати залишок життя я не хочу!

Не в змозі слухати відмовки та брати участь у суперечці, крутнулась і побігла геть із двору, спотикаючись і з кожним метром прискорюючись аби встигнути. Тільки б більше не чути чоловіків, які, судячи з манери спілкування, також знали один одного. Воліла не відчувати себе знов трофеєм, боротьба за який продовжувалася і після закінчення гри. Жадала показати, що вона особистість і має право сама обирати.

Одинцова гадки не мала, навіщо мчить до швидкої, толку з неї в лікарні та поруч із Буртенком ніякого. Але так, принаймні, відтягне момент неминучого рішення, що робити далі. Виграє час на роздуми. І Руслан, схоже, єдиний з ким можна поговорити об'єктивно, не почуваючись ковдрою, яку перетягують в різні боки.

– О, Ритко, ти зі мною? – розпластавшись на каталці, Буря при погляді на дівчину добродушно усміхнувся, – Поїхали, веселіше буде.

– Русе, притримай коней, – шикнув чоловік, який проводжав його з особняка. Допомагаючи Риті забратися в машину, представився: – Ігор Штормін, права рука генерала Одинцова.

1 ... 257 258 259 ... 283
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"
Urinalysis
Urinalysis 29 жовтня 2023 21:08

Дуже цікаво