Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

39 І він розповів їм декілька прикладів: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?

40 Учень не більший за вчителя, але вдосконалившись, кожен буде, як вчитель його.

41 Чого ж в оці брата свого ти скалку бачиш, колоди ж у власному оці не відчуваєш?

42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я скалку вийму з ока твого, сам колоди, що в оці твоєму, не вбачаючи? Двоєдушний, вийми перше колоду з власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого!

43 Нема доброго дерева, що родило б лихий плід, ані дерева лихого, що родило б плід добрий.

44 Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіг із тернини, винограду із глоду не рвуть.

45 Добра людина з доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха з лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те промовляють вуста її!

46 Що кличете ви мене: Пане, Пане, та не робите того, що я кажу?

47 Скажу вам, до кого подібний всякий, хто до мене приходить, слів моїх слухає і виконує їх:

48 Він подібний до того, що будуючи будинок, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода ринула на той будинок, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

49 А хто слухає та не виконує, той подібний до того, що свій будинок збудував на землі без основи. То підмиє той будинок вода і впаде він!

Вiд Луки 7

1 А коли він скінчив промову свою до народу, що слухав його, то ввійшов у Капернаум.

2 У одного ж сотника смертельно раб занедужав, що був дорогий йому.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до нього юдейських старшин, і благав його, щоб прийшов та зцілив раба його.

4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали його: Він достойний, щоб ти це зробив йому.

5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

6 І пішов Ісус з ними. І коли недалеко від будинку вже був, сотник друзів послав, щоб сказати йому: Не турбуйся, Пане, бо не гідний я, щоб зайшов ти під стріху мою.

7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до тебе прийти. Та промов тільки слово і раб мій одужає.

8 Бо я людина підвладна, що вояків під собою має. Одному кажу: Піди! — то йде він, а тому: Прийди! — і приходить, а своєму рабові кажу: Зроби! — і зробить.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався, і звернувшись до натовпу, що йшов слідком за ним, промовив: Кажу вам: Навіть серед Ізраїля я не знайшов був такої великої віри!

10 А коли посланці повернулися в будинок, то знайшли, що одужав той раб!

11 І наступного дня він відправився в місто Наїн, а з ним пішли учні його та багато народу.

12 А як до брами міської наблизився він, виносили померлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий.

13 Як Пан же побачив її, то змилосердився над нею і промовив до неї: Не плач!

14 І він підійшов і доторкнувся до нош, тоді носії зупинилися. А він сказав: Юначе, кажу тобі, встань!

15 І мертвий піднявся, і почав розмовляти. І він віддав його матері.

16 А всіх страх пройняв, і Бога хвалили вони й казали: Великий пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом своїм!

17 І поширилася ця чутка про нього по всій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те повідомили Іванові учні його. І покликав Іван двох з учнів своїх,

19 і послав їх до Пана з запитом: Чи ти той, хто має прийти, чи чекати нам іншого?

20 А прийшовши до нього, вони сказали: Іван Христитель послав нас до тебе, запитуючи: Чи ти той, хто має прийти, чи чекати нам іншого?

21 А саме тоді багатьох зцілив був він від недугів і мук, і від духів лихих, і сліпим багатьом повернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, чують глухі, встають померлі, убогим звіщається добра новина.

23 І щасливий, хто через мене не матиме випробування!

24 А коли відійшли посланці Іванові, він почав промовляти про Івана народові: На що ви дивитися ходили в пустелю? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

25 Та на що ви дивитися ходили? Може на людину, у м'який одяг одягнуту? Адже ті, хто одягаються славно і розкішно живуть, у царських палатах перебувають.

26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, що навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя твоє посилаю свого посланця, який перед тобою дорогу твою приготує!

28 Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому царстві той більший за нього.

29 І всі люди, що слухали і навіть митники, визнали справедливість Божу, і охристилися Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христилися від нього.

31 До кого ж прирівняю людей цього роду? І до кого подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на базарі сидять і один одному кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

34 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік цей ласун і п'яниця, він приятель митників і грішників.

35 І виправдалася мудрість усіма своїми справами.

36 А один із фарисеїв запросив його, щоб спожив він з ним. І прийшовши до помешкання того фарисея, він сів за стіл.

37 І жінка одна, що знали її в місті, як грішницю, дізнавшись, що він у фарисеєвому будинку засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

38 і припавши до ніг його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми йому ноги, і волоссям своїм витирати. Вона цілувала йому ноги та миром мастила...

39 Побачивши це, фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Коли б був він пророк, він би знав, яка жінка до нього торкається, бо ж грішниця вона!

40 І сказав Ісус до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відповів: Кажи, Вчителю.

41 І сказав Ісус: Були два боржники в одного лихваря, один був винен п'ятсот динаріїв, а інший п'ятдесят.

42 Як вони ж не могли заплатити, пробачив він обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?

43 Відповів Симон: Думаю, той, кому більше пробачив. І сказав він йому: Розсудив ти правдиво.

44 І повернувшись до жінки, він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій будинок, ти на ноги мої не подав і води, а вона окропила слізьми мої ноги й обтерла волоссям своїм.

45 Не поцілував ти мене, а вона, відколи ввійшов я, мої ноги цілує невпинно.

46 Голови ти моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

47 Ось тому кажу я тобі: Численні гріхи її пробачені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

48 А до неї промовив: Пробачаються тобі гріхи!

49 А ті, що сиділи з ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це такий, що й гріхи пробачає?

50 А до жінки сказав він: Твоя віра врятувала тебе, іди з миром собі!

Вiд Луки 8

1 І після того він проходив містами та селами, проповідуючи та повідомляючи добру новину про Боже царство. І з ним дванадцять були,

2 та дехто з жінок, що були зцілені від злих духів і хвороб: Марія, яку Магдалиною кличуть, що з неї сім демонів вийшло,

3 і Іванна, жінка Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 І як зібралося багато народу, і з міста до нього прийшли, то він промовляти став приповістями.

5 Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І як сіяв, упало одне край дороги, і було затоптане, і птахи небесні його видзьобали.

6 Інше ж упало на грунт кам'янистий, і зійшовши, всохло без вологи.

7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його заглушив.

8 А що впало на добру землю, зійшло і вродило стократно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!

9 Запитали ж його учні: Що означає ця приповість?

10 А він відповів: Вам дано знати таємниці Божого царства, а іншим у приповістях, щоб дивилися вони і не бачили, слухали і не розуміли.

11 Ось що означає це Боже слово.

12 А котрі край дороги, — це ті, хто слухає, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не врятувалися вони.

13 А що на кам'янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю, але кореня не маючи, вони вірять дочасно, а за часу випробовування відпадають.

14 А що впало між терен, — це ті, хто слухає слово, але придушені клопотами, багатством та життєвими розкошами, плоду вони не дають.

15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці і плід приносять вони в терпеливості.

16 І свічку засвічену ніхто не покриває посудиною і не ставить під ліжко, а ставить її на свічник, щоб видно було тим, хто входять.

17 Нема нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що про нього не дізнаються, і не стане явним.

18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що здається йому, ніби має він.

19 До нього ж прийшли були мати й брати його, та через народ не могли доступитися до нього.

20 І повідомили йому: Твоя мати й брати твої он стоять осторонь і бажають побачити тебе.

21 А він відповів їм: Моя мати й брати мої — це ті, хто слухає і виконує Боже слово!

22 І одного дня увійшов він до човна, а з ним його учні. І сказав він до них: Перепливімо на інший бік озера. І вони попливли.

23 А коли вони пливли, він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

24 І вони розбудили його та й сказали: Вчителю, Вчителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухли, і тиша настала!

25 А до них він сказав: Де ж ваша віра? І дивувалися вони, налякані, і казали один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді він наказує, а вони його слухають?

26 І вони припливли в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.

27 І, як на берег він вийшов, зустрів його один чоловік, що багато років мав він демонів, не одягався в одяг і мешкав не в будинку, а в могильних печерах.

28 А коли він Ісуса побачив, то повалився перед ним і закричав: Що до мене тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!

29 Бо велів він нечистому духові вийти з тієї людини. Адже багато часу він тримав його у владі своїй, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустелі його.

30 А Ісус запитав його: Як тобе на ім'я? І той відповів: Легіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

31 І вони благали його, щоб він їм не звелів іти в безодню.

32 Паслося ж там на горі багато свиней.