Читати книгу - "Відлюбилося, Інна Турянська"

— Хм, я думала моє діло тебе триматися…– відповіла склавши руки на грудях.

   Тимофій здивовано здійняв брови, але це було приємне здивування. 

— Сідай ромашечко, — кивнув на ровер, — Будеш мене триматися.

   Тимофій сів на ровера, взявши квіти під руку. Інша квітка тримала його за плечі. Озирнувся, глянувши на неї з теплом. Потім швидко поцілував її пальці, що на своєму плечі і зрештою рушив. Відчув як її руки опустилися на його талію. Їхати було незручно, бо однією рукою доводилося тримати руль, іншою ромашки, а спиною ромашкину голову. Але це його лиш веселило. Та все ж цього разу він їхав до Рівного хвилин сорок, а не пів години як зазвичай.

— Каріно, знову я не дав тобі поспати, – всміхався він, коли вони вже стояли коло її дверей. 

— За те в мене тепер є ромашки, — теж посміхнулася вона. 

— І один дуже нав'язливий маніяк, що викрадає тебе посеред ночі, — жартував він, — Ромашечка, мені вже час…— сказав дивлячись в очі. Підійшов, обійняв її як мала дитина матір, потім швидко плигнув на ровера. 

— Ти подобаєшся мені, хамоміла, дуже сильно подобаєшся, – сказав від'їжджаючи.

###

Сьогодні трішки нічної романтики)) до речі, якщо ви читаєте, але не підписані на автора, то можете зазирнути у блог. Там є візуал, як виглядає Тимофій та Карінка. Всім романтичного настрою)