Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 — А давай, — раптово погодилась, несподівано для себе самої. Сто років у кіно не була.                              

 Де б ми не з'являлися, на Шведу завжди кидали зацікавлені погляди, які страшенно мене дратували. Почуваюся незатишно поряд з ним. Але варто було взяти попкорн і зайти в зал, де вимкнуто світло, як вся незручність зникла.                                                           

 Ми просто дивилися фільм, обговорюючи те, що відбувається на екрані, сюжет і героїв, користуючись тим, що зал був практично порожнім. Жодної скутості. Ми, немов знайомі тисячу років, настільки легко разом в даний момент і невимушено.                                           

 Коли покинули торговий центр, знову натрапили на вже майже рідний джип. Я зітхнула, забрала у Шведи з рук мій стаканчик кави, до якої ще не торкалася і попрямувала до машини.                                                   

 Постукала по склу і, коли воно опустилася, простягла стаканчик.                                                                                 

 — Тримайте. Ви ж, напевно, навіть у туалет не встигаєте сходити, не те що випити кави.                    

 Водій здивовано моргнув, але каву забрав і навіть подякував.                                                                              

 Шведа розсміявся.                                                               

 — Батько буде шокований.                                                   

 — Нехай звикає, — хмикнула безтурботно.                  

 — Ходімо, — м'яко покликав мажор, простягаючи мені руку.                                                                                         

 І знову він мене проводжає.                                                 

 Дорогою Денис надіслав повідомлення, що залишиться у батьків на вихідні, раз я все одно йду в похід, і я засумувала. Давно я вже не залишалася одна на цілу ніч...