Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Платон рішуче натиснув першу звичну й знайому кнопку, хоча рука так і смикалися до райдужної. Але зупинив себе, змусив бути раціональним і виваженим. Аж самому неприємно стало, бо він взагалі-то був хлопцем гарячим, часто робив усе інтуїтивно та спонтанно. Але останні події і в реалі, і у вірті змусили його бути обережним. 

Чекав переходу в нову локацію, але нічого не відбувалося. Він ще й ще раз ляскав по кнопці рукою, але вона залишалася незмінною, наче була зовсім не активована, а просто намальована для краси. 

Платон на мить замислився. Отже, він все одно повинен піти третім шляхом, до цього його змушував хтось невидимий, незримий, хтось, хто у «Віртуозній Грі» підготував саме для нього дивний і непередбачуваний шлях проходження гри. 

І тут справді кураж і азарт охопили Платона. Він з полегшенням стукнув кулаком у райдужну кнопку, яка пропонувала в разі перемоги перестрибнути аж на п’ятий рівень, і рішуче ступив у віртуальний червоний портал, котрий перед ним з’явився. 

Виходило так, неначе хтось вирішив за нього, куди йому йти, але, з іншого боку, виходило також, що цей шлях обрав би і справжній Платон, якщо б його не хвилювали всі ці перипетії навколо. Він і справді натиснув би таку кнопку, якби вона була у звичайній комп’ютерній грі, бо був же дуже цікавий. 

Портал вивів його у ліс. Навколо шуміли дерева, майже як справжні. Лише ледь помітний сповільнений рух листя чи гілок під вітром нагадував, що Платон знаходився у віртуальній реальності. Та й то, якби він не приглядався і не знав, що зараз точно сидить вдома у своєму вірткріслі, то сприймав би все навколо, як реальний світ. 

Хлопець виявив себе одягненим в дивний одяг, схожий на той, який бачив у комп’ютерних іграх, стилізованих під середньовіччя. Так би були там одягнені ремісники, купці або мандрівники. На плечі висла полотняна торба, яка, певно, в грі на цьому рівні заміняла опцію інвентаря. Перед ним розгорнувся широкий екран, зроблений у вигляді потріпаного від часу пергаментного сувоя. У брифінгу було лише одне речення: «Зілля дихання під водою». Нижче подано піктограму, яка демонструвала, як це зілля зробити. 

Платон аж розсміявся. Згадався старий добрий Майнкрафт. Він сто років у нього не грав. Модифікації цієї старої гри ще досі зустрічалися у вірті, хоча цю гру давно замінили інші пісочниці**, більш досконалі й візуально кращі. З хлопцями вони в дитинстві грали в «Сердиті гори» і в «Мозаїку рожевих їжаків», покращені модифікації крафтових ігор. І всі вони також передбачали крафтіння. Цей елемент створення якого-небудь кращого предмета з кількох інших, менш досконалих, наявний майже у всіх рольових іграх, у які він грав. Але щоб так елементарно?! Звичайна пісочниця з елементом крафту! 

Платон посміхнувся дуже натуральній пташці, яка прилетіла і всілася на гілку найближчого дерева, тицьнув у вікно брифінгу, закриваючи його, і почимчикував неприродно яскравим і нарядним лісом уперед: там, між деревами, виднівся просвіток. На узліссі, яке було схилом високого пагорба, він зупинився, вражений красою цього світу: блакитне небо дивовижним куполом нависало над невеличким сільцем, що лежало в долині між пагорбами, на схилах росли чудернацькі квіти, де-не-де виднілися змійки синіх потічків, що стікали у вузьку річку, що перерізала село надвоє. А посередині цього села висилася височезна і сліпучо-білосніжна статуя якогось бога. 

Платон гмикнув, вдихнув свіже повітря, сповнене п'янких запахів квітів і трав, і почав спускатися вузькою стежкою до села... 
______________ 
*Брифінг (Briefing) – ігрове вікно, що виводиться зазвичай перед початком рівня у комп'ютерній. Містить опис рівня, а також список завдань, які гравець повинен виконати. 
**Пісочниця (англ. sandbox) — жанр відеоігор, де гравець має можливість створювати, змінювати або знищувати своє оточення. Термін натякає на дитячу пісочницю, де дитина може створювати та знищувати без заданої мети.