Читати книгу - "Прокрастинація"

Іноді в середньому віці, якщо людина не збагнула цього раніше, вона стикається з фактом, що всі приречені померти. На раціональному рівні всі ми знаємо, що життя скінченне, але прокрастинатори живуть із фантазією про безкінечність — безкінечний час, безкінечні можливості, безкінечні досягнення, — про те, що часу завжди більше, ніж насправді, і можна компенсувати все, що вони відкладали на потім. Примиритися зі скінченністю часу — це основне психологічне завдання середнього віку: «Що я досі робив зі своїм часом?», «Скільки часу мені лишилось?», «Як я хочу витратити цей час?». Озирнутись і прийняти те, що ви вирішили робити (чи не робити) зі своїм часом, може бути складно, як і побачити обмеження й можливості, що лежать попереду. Нічого дивного, що люди переживають кризу середнього віку.

Час літньої людини

Ми стаємо старшими, і нам вже важче заперечити, що час підходить до кінця. У літньому віці й у старості ми дедалі частіше стикаємося із втратами та смертю: втрачаються фізичні сили; розвиваються хвороби; помирають ті, кого ми любимо; нам лишається жити менше і менше. Майбутнє вже не таке багатообіцяюче, яким було на попередніх життєвих етапах. Реальний час має менше значення, а суб’єктивний час важить набагато більше.

Для прокрастинаторів, які борються з обмеженнями, прийняття неминучого завершення життя може бути серйозним психологічним викликом. На цьому етапі наслідки прокрастинації тривалістю в життя заперечити вже неможливо. Грошей, які ви все не могли почати заощаджувати, так і немає. Будинок ви так і не перебудували. Магістратуру так і не закінчили. «Завтра» або «колись» у вас більше не буде. Та, може, вам вдасться прийняти те, що ви зробили, і те, чого вже ніколи не зробите. Якщо роздивитися минуле, у вас були власні проблеми і тривоги; обставини були такими, якими були; ви зробили те, що могли, і з тим, що мали. Прийняття минулого може принести умиротворення, замість розпачу чи самокритики. Ви можете навіть відчути свободу, звільнившись від потреби ганятися за тим, чого вже не досягти, — раз і назавжди. Нам хотілося б у це вірити.

В іншому часовому поясі

Прокрастинатори мають власні стосунки з часом і можуть сприймати час інакше, ніж того вимагає їхнє життя на поточному його етапі. Наприклад, чимало дорослих, що прокрастинують, досі ставляться до часу так, як робили це підлітками, — вони вважають себе невразливими та байдужими до минущості часу. Дорослішаючи, вони потрапляють у халепу, адже застрягають у своєму підлітковому баченні часу, що не вписується у дорослий світ: робота, сім’я, здоров’я та фінансові зобов’язання.

Деякі люди не дозволяють собі думати про майбутнє. Ви очікували дожити до свого сьогоднішнього віку? Якщо ви не думали, що виживете, або не думали, що вам доведеться старіти, тоді ви, мабуть, не будували планів на майбутнє і не приймали рішень задля нових можливостей і захисту власної безпеки. Багато прокрастинаторів ігнорує те, як їхнє сьогоднішнє зволікання вплине на ймовірне майбутнє, але в якийсь момент непродуктивне сьогодення стає минулим, а неочікуване майбутнє — теперішнім.

Майже завжди прокрастинація кінець кінцем створює нам проблеми. Одна річ — відкладати на потім рішення народити дітей, коли вам біля двадцяти, і зовсім інша — коли вам майже сорок. Не перейматися дослідженням різних варіантів медичного страхування чи пенсійного забезпечення у віці за тридцять можна без особливих наслідків, але коли вам за п’ятдесят — це вже матиме велике значення. Коли ваш часовий етап не відповідає життєвому, ви можете допрокрастинуватись до великих проблем.

Загублені в часі

Суб’єктивна втрата відчуття часу може мати як позитивний, так і негативний вплив.[46] Гізер була незаміжньою тридцятидворічною жінкою, якій подобалося жити тут і зараз. Вона займалася серфінгом і відчувала себе поза реальним часом,[47] звільнена від вимог і очікувань роботодавців, сім’ї та культури. Ця свобода видавалась їй по-справжньому п’янкою.

Однак втрата відчуття часу, яку переживала Гізер, стала її «звичним» життям, і вона почала ігнорувати довготермінові цілі — скільки часу їй потрібно, аби стати гідною претенденткою на вступ до магістратури, або як вона збиралася побудувати довготривалі стосунки, щоб мати сім’ю, про яку мріяла. Її стартова робота давала їй замало коштів, щоб купити наймодніший телефон чи ноутбук, тож вона збільшувала борг на кредитній картці. Вона бачила, як друзі роблять кар’єру, але свій кар’єрний шлях досі не обрала. Життя «тут і тепер», поза часом, підтримувало відчуття свободи та відокремленості Гізер, але не допомагало їй рухатись уперед до майбутнього.

Ви, мабуть, помічали, що втрата відчуття часу відбувається, коли ви отримуєте найбільше задоволення та переживаєте найвеселіші моменти. Творчий досвід дає відчуття втрати часу. Коли ви робите щось, що глибоко вас захоплює, то не можете сказати, минули хвилини чи кілька годин. Якщо втратити час на годину, на день чи на вихідні — можна суттєво відновити сили і стати продуктивнішим.

Але, якщо позачасовість буде вашим способом життя, як у Гізер, це може мати серйозні наслідки. Неможливість відрізнити скінченне й нескінченне дуже дезорієнтує.[48] Як ми бачимо у випадку з Гізер, якій час видавався нескінченним, нескінченність може знерухомити, змусити буксувати у житті замість рухатися вперед. Ви можете навіть не помітити, скільки часу минуло, поки все начебто залишається незмінним. Навіть попри те, що відчуття позачасовості може видаватися заспокійливим або безпечним сьогодні, прокрастинатори часто платять за це високу ціну в майбутньому, коли раптом в шоці розуміють, що життя пройшло повз них.

Відірвані в часі

Втрата відчуття часу ускладнює розуміння зв’язку між минулим, сьогоденням і майбутнім не лише щодо часу, а й щодо нас самих.[49] Прокрастинатори відчайдушно хочуть вірити в майбутнє, де не було би проблем із минулого. Ви можете відмовлятися визнавати, що «я», який прокрастинував минулого разу, — це той самий «я», який зараз має новий проект з новим дедлайном. Цілком можливо, що ви не хочете знову переживати страх, тривогу і тиск, як останнього разу, і вважаєте, що Новий Я справлюсь із цим новим проектом натхненно і впевненено.

Надія на Нового Я може бути заманливою, але також може бути і проблематичною. Не приймаючи зв’язок між «я» минулим і «я» теперішнім та майбутнім, ви втрачаєте відчуття безперервності, що є частиною цілісності вашого «я». Якщо ви проживаєте час як окремі, роз’єднані моменти, тоді вони можуть не мати реального значення.

Щоб змінити хід речей, вам спершу слід прийняти моменти пережитого досвіду, з яких складається ваше життя. Тоді ви повинні прийняти, що Старий Я відповідальний за зміни. І парадоксально, але коли ви приймаєте Старого Я, то починаєте звідти, де стоїте насправді, й отримуєте більше шансів стати Новим Я.

Старе добре минуле

Джош упивався своїми давніми успіхами. Він завжди був хорошим спортсменом, популярним та успішним. У коледжі він був зіркою баскетбольної команди і сподівався потрапити в NBA, однак травма коліна завершила