Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

— Доброго ранку - ховаюсь під ковдру , мені ще досі ніяково від такої уваги.

Ми вже годину їдемо за містом , я терпляче чекаю на такий бажаний сюрприз . Але мені так хочеться задати тисячу питань куди ми їдемо. Та знаючи Марка я нічого не довідаюсь , тому у мене не залишається нічого, окрім як чекати .

Я не можу стримати своїх емоцій коли розумію що ми приїхали літати на аеростаті ( повітряній кулі) . Це найкращий подарунок який міг тільки бути , я міцно обіймаю Марка .

— Дякую , дякую , дякую - ще сильніше притискаю його до себе та цілую у щічку .

— Задушиш і з ким полетиш ? - Марк сміється, а я ніяково відсовуюсь , здається я вже вся почервоніла .

— Ти така мила коли соромишся - він дарує мені поцілунок у губи, і ми виходимо .

Серце б'ється дуже швидко , вона просто гігантських розмірів , я вперше бачу її так близько. Ми робимо фото , багато сміємось , а політ це просто казка. Мені здавалося що весь політ моє серце не билось . Ця краса заворожувала та лякала одночасно . Наше місто було таким маленьким з цієї висоти , це просто неймовірна красота. У мене не було слів, щоб описати цю красу , руки тремтіли тому всі фото робив Марк.  Емоції просто зашкалювали , та наступна частина дня пройшла так само чудово . Бабусі дуже сподобалась наша квартира , та який подарунок мені зробив Марк . Дивлячись на те як вони спілкуються мені хочеться плакати від щастя .

— Я вас так сильно люблю - плачучи підходжу та обіймаю їх обох.

Історія добігає свого кінця) Не хочу її затягувати , у моїй задумці вона мала бути легкою та короткою ) Завтра вийде епілог де буде багато радісних моментів ) Надіюсь вам вона сподобалась , дякую що читаєте мене та бажаю вам всім мирного неба :)