Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

за якою жінка, що стала другою дружиною, гарантовано отримає місце в Царстві Небесному не тільки для себе, а й для її чоловіка та його першої дружини229. Для багатьох чоловіків багатоженство, однак, було проблемою з практичної точки зору, тому чимало чоловіків-мормонів не бажали мати декілька дружин. Крім того, у мормонській спільноті не було зобов’язання мати кілька дружин одночасно; той самий принцип «вічного спасіння» працює, коли чоловік бере нову дружину після смерті першої. Деякі чоловіки офіційно брали шлюб з неодруженими померлими жінками або літніми жінками, з якими вони ніколи не жили230. Не всі, однак, бачили підстави обмежувати себе, наприклад, наступник Сміта Бригам Янг мав понад п’ятдесят дружин231.

Єдиний вид шлюбу, який був украй важливим із огляду вічного порятунку, мормони визначали як «небесний шлюб». Усі решта не мали таких самих вічних наслідків. Небесний шлюб передбачав, що жінки також можуть офіційно мати сім’ю з декількома чоловіками одночасно. В 1846 році Корделія Морлі взяла небесний, а отже, й вічний шлюб із Джозефом Смітом за півтора року після того, як він був убитий, і в той самий час вона вийшла заміж за іншого чоловіка, шлюб з яким був обмежений їхнім земним життям232.

Багатоженство мормонів зазвичай наражалося на відверте несхвалення інших американців-християн. У 1862 році, у розпал Громадянської війни, Конгрес прийняв заборону на багатоженство на «територіях та інших місцях» США. Заборона була спрямована передусім проти мормонів, які головно жили на території сучасного штату Юта233. Президент Авраам Лінкольн дозволив мормонам існувати, незважаючи на закон, який він підписав, але тиск на них із роками неухильно посилювався. У 1887 році Вашингтон прийняв рішення розпустити церкву мормонів і конфіскувати все її майно. Полігамісти отримали до п’яти років позбавлення волі. Діти, народженні не від першої або єдиної дружини, втрачали всі спадкові права. Чоловікам, які зреклися багатоженства, було дозволено голосувати або обіймати державні посади. Жіноче право голосувати, хоча воно існувало від 1870 року, було скасоване, позаяк полігамні дружини сприймались як політична загроза234. Більше тисячі чоловіків були засуджені за багатоженство235, а майже двісті вагітних жінок — заарештовані за перелюб236. Федеральний тиск був настільки потужним, що Вілфорд Вудрафф, президент мормонської церкви, в 1889 році заборонив освячувати полігамні шлюби. Він заявив, що Бог явився йому в видінні 23 вересня 1890 року та сказав, що він більше не підтримує полігамію. За два дні нова доктрина була опублікована в маніфесті, й відтак керівництво церкви одноголосно схвалило її як своє офіційне вчення237. Однак церква визнавала полігамні шлюби, укладені до 1890 року. Вони були чинні до смерті подружжя.

Незважаючи на нову доктрину, деякі мормони продовжували брати полігамні шлюби й після 1890 року, в тому числі й очільники церкви238. Проте загалом мормони сприйняли нову доктрину серйозно, й у 1904 році було відлучено від церкви всіх, хто вступив у полігамний шлюб239. Після цього церква була особливо пильною, щоб запобігти багатоженству. Коли в 1943 році з’ясувалося, що один із дванадцяти апостолів церкви — одна з найважливіших постатей — мав заразом двох дружин, його звільнили з усіх ключових посад і відлучили від церкви240.

Зрештою виникли окремі невеликі групи так званих мормонських фундаменталістських церков, які стверджували, що саме вони справжні нащадки Джозефа Сміта та Бригама Янга. Вони дотримувалися традиції багатоженства, яка й далі асоціювалася з вічним порятунком. Оскільки не існувало правової заборони на додаткових сексуальних партнерів, крім законного чоловіка або дружини, ці групи не переслідувалися через їхню полігамну практику. Тільки у 2001 році стався випадок, коли чоловік зі штату Юта був засуджений за двоєженство, проте на додаток до того, що був звинувачений у шахрайстві та зґвалтуванні неповнолітніх241.

Однак полігамним шлюбам у цих фундаменталістських мормонських церквах не надано юридичного визнання. Так само, як люди нетрадиційної орієнтації в багатьох країнах борються за визнання одностатевих шлюбів, мормони-фундаменталісти виборюють визнання багатоженства в Сполучних Штатах242.

Релігійна заборона багатоженства впливає на цілу низку різних аспектів загального взаємозв’язку між статтю та релігією. Полігамія, як виявили Лютер і Августин, є гарним прикладом того, з якими проблемами стикаються люди, коли їхня віра відрізняється від того, що вказують їм священні джерела, які вони свято шанують. І мормони ХІХ століття, й сучасні мормони мали та мають суворий досвід спроб людей регулювати сексуальне життя інших, згідно з власними релігійними переконаннями. Те, що поліандрія (багатомужество) достатньо рідкісне явище у полігамії, відображає існування відмінності в правилах для чоловіків і жінок. Абсурдно говорити про релігійну гендерну рівність, якщо від жінок вимагається повна моногамія, тоді як чоловік може мати кілька дружин. Це залишається проблемою, попри всі зусилля знайти рішення, яке б надало статям рівного статусу. Як можна дозволити жінці брати шлюб із декількома чоловіками, якщо всі священні джерела забороняють це? На якій підставі чоловікові може бути заборонено брати кілька дружин, якщо ті ж джерела дозволяють це?

Найголовнішим, можливо, є те, що полігамія, як і раніше, руйнує всі твердження, згідно з якими моногамний гетеросексуальний шлюб уважається очевидним і природним, — твердження, характерні християнським контекстам. Але й християнські джерела фактично не надають моногамному гетеросексуальному шлюбові якогось унікального статусу.

Поза шлюбом

5 липня 2007 року в місті Агче-канд на північному сході Ірану Джафар Кіяні був заритий по пояс зі зв’язаними руками. У цьому положенні він був забитий каменями до смерті. Вони були достатньо великі, щоб завдавати нестерпного болю, але не вбити його надто швидко. «Злочин», у якому Кіяні був визнаний винним, полягав у тому, що він мав позашлюбні гетеросексуальні стосунки із заміжньою жінкою близько десяти років до того243.

Немає суперечності між загальними позитивними ісламськими поглядами на гетеросексуальність і трагічною долею Джафара Кіяні. Те, що ми бачимо, становить яскравий приклад найвиразніших обмежень у рамках прийняття гетеросексуальності, що не є унікальним в ісламі. Більшість релігій мають зовсім інший погляд на гетеросексуальність у шлюбі або за межами шлюбу.

Джафар Кіяні був засуджений згідно з іранським законодавством, яке, по суті, визначається законами шаріату, ісламського права. Звичай забивати людей камінням за позашлюбний гетеросексуальний акт також закріплений в книзі, яку можна легко знайти на поличках у західних країнах. Як говориться в Біблії, у Второзаконні: «Якщо чоловік спійманий на тому, що він зліг із заміжньою жінкою, то вони обидва помруть, і чоловік, і жінка, з якою він зліг». Обґрунтування страти таке: «Так ви очистите себе від зла», — пояснює Бог244. Якщо автори П’ятикнижжя не отримали це повідомлення безпосередньо від самого Бога, можливо, вони зазнали впливу найстарішої збереженої збірки законів — Кодексу