Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Розглядаючи питання щодо забиття камінням, яке рекомендується П’ятикнижжям для покарання за різні позашлюбні статеві акти, необхідно звернути особливу увагу на стать. Хоч у будь-якому гетеросексуальному статевому акті природно беруть участь представники обох статей, релігійні правила щодо чоловіків не завжди адекватні тим, що стосуються жінок. Прикладом цього є, як ми вже бачили, покарання за дошлюбний секс. Заміжні жінки можуть бути побиті камінням, якщо вони мають статеві контакти з будь-ким іншим, крім власного чоловіка. Навіть якщо вони були зґвалтовані, закон вимагає смертної кари246. Чоловіки, однак, можуть вільно займатися сексом із незаміжніми жінками до й поза шлюбом. З цим пов’язаний той факт, що П’ятикнижжя не містить жодної заборони на проституцію247. У Біблії згадується ціла низка повій жіночої статі. Отже, заповідь «Не чини перелюбу»248 на практиці стосується не всіх позашлюбних статевих стосунків. Чоловікам заборонено мати статеві контакти тільки з жінками, які перебувають у шлюбі або заручені з іншими чоловіками. Одружений чоловік чи ні, немає ніякого значення, коли йдеться про покарання за незаконний секс. Отже, це не шлюб, який охороняється законом, а тільки виняткове право чоловіка щодо його дружини. Закон захищає честь чоловіка від шкоди, яку заподіяла б його дружина, зрадивши йому з іншим249.

Іудаїзм скасував страту за сексуальні злочини, коли доба Антич­ності добігла кінця. І не тільки тому, що єврейські громади, будучи меншинами, не мали звичаю виносити смертні вироки, а й через те, що в рабиністичній літературі міститься загальна відраза до смертної кари загалом.

У Корані не існує традиції побиття камінням за позашлюбний гетеросексуальний акт, хоча халіф Умар, який знав Мухаммеда, стверджував, що священна книга містила заповідь про це250. Хоч би як там було, іслам слідує основному біблійному принципові, за яким позашлюбний секс належить до релігійної судової системи. Будь-який секс поза шлюбом, згідно з ісламом, є гріхом, zina, і суперечить істинному вченню. Будучи згубними й огидними, позашлюбні статеві стосунки можуть призвести до ще гірших наслідків251 і, отже, становлять загрозу всьому ісламському ладові. Тому, згідно з Кораном, будь-яка невірна людина карається ста ударами батогом252.

Попри те що Коран не передбачає такого покарання, як смертна кара, за гетеросексуальну невірність, традиція показує, що Мухаммед її вимагав. Про це свідчить низка різних хадисів253. Не обов’язково існують суперечності між указівками пророка та тим, що Коран не містить жодної інформації щодо смертної кари за позашлюбні гетеросексуальні стосунки. Мухаммед пов’язував свою позицію з приводу смертної кари за незаконний секс із П’ятикнижжям254, яке, згідно з ісламом, утілює божественну традицію. Мухаммед згадував, як єврейського чоловіка та жінку, які скоїли перелюб, закидали камінням, згідно з указівками Біблії. Умар, ставший пізніше халіфом, описує цей випадок: «Я був одним із тих, хто кидав каміння, і я бачив, як [чоловік] захищав її своїм тілом… схилився над жінкою, щоб захистити її від каменів»255.

Мухаммед зазначає, що звинувачених у перелюбі слід покарати ста ударами батогом, як і наказує Коран; але після цього вони мають однаково зазнати побиття камінням256. Незважаючи на те що закидання камінням є звичайним покаранням за перелюб, існують певні заходи, які слід виконати, перш ніж буде винесено вирок. Одного разу вагітна жінка прийшла до пророка та зізналась у перелюбі. Він наказав їй повернутися, коли вона народить дитину, так вона і зробила. Потім він наказав прийти ще раз, коли відлучить дитину від грудей, так вона і зробила. Тоді він наказав віддати дитину іншим людям. Коли вона повернулася втретє, невагітна й без дитини, пророк наказав закопати її до грудей і «звелів людям, і вони побили її камінням»257.

Утім, іще є надія, що люди, засуджені на смерть за подружню зраду, якщо вмирають, прославляючи Аллаха, потрапляють до раю. Так сказав пророк258.

Оскільки іслам суворо карає за позашлюбний секс, він також вимагає чітких доказів цього злочину. Перш ніж виконати присуд, треба подати або визнання винуватця, або свідчення чотирьох чоловіків259. Наступна притча оповідає, як чітко Мухаммед наполягав на цьому правилі. Чоловік запитав пророка, що він повинен робити, якщо виявив дружину в одному ліжку з іншим чоловіком: «Чи мушу я залишити його там, поки не приведу чотирьох свідків?» — «Так», — відповів пророк260.

Пророк застеріг людей від висунення звинувачення, заснованого на недостатніх доказах. Той, хто хибно звинуватив раба в перелюбі, буде покараний у день воскресіння261. Ті, хто висуває помилкові або необґрунтовані звинувачення, мають зазнати негайного покарання: «Ті, хто звинувачує цнотливих жінок і не може представити чотирьох свідків, отримають вісімдесят ударів батогом»262.

Завдяки суворій вимозі щодо надання доказів було зроблене оригінальне відкриття, яким багато мусульман свідомо скористалося. У ХІІІ столітті, наприклад, Ахмад Ібн Юсуф аль-Тіфаші з Тунісу написав книжку «Захоплення сердець, або Те, що ви ніколи не знайдете в жодній книзі»263 про те, як можна насолоджуватися різними формами забороненого сексу без перешкод. Серед багатьох практичних напучень із цього приводу книжка містить поради щодо того, як розпізнати згідну жінку на відстані або за її вуаллю264.

Хоч ісламська заборона перелюбу однакова для обох статей, про будь-яку гендерну рівність годі й казати. Оскільки закони дозволяють чоловікам мати до чотирьох дружин, а також статеві контакти з рабинями та наложницями265, поняття чоловічої невірності значно обмеженіше. Набагато легше довести жіночу зраду, тому що жінки можуть завагітніти. Це, своєю чергою, означає, що жінки частіше визнаються винними в сексуальних злочинах, аніж чоловіки. Чоловіки, однак, також не звільняються від суворих покарань, якщо їхня вина доведена. Це можна прочитати в хадисах, як приклад — болючий досвід іранця Джафара Кіяні у 2007 році, згадуваний вище.

Зґвалтування становить іще одну проблему в ісламі, оскільки воно, як і інший незаконний вид сексу, повинно бути визнано або доказано чотирма свідками для того, щоб осудити злочинця. Жертва зґвалтування, яка повідомила про напад, в остаточному підсумку може бути звинувачена в незаконному сексі, якщо зґвалтування відбулося поза шлюбом. Сам акт про злочин є визнанням із боку жертви, що вона або він мали дошлюбні чи позашлюбні статеві стосунки або залучені до чоловічого гомосексуального акту. Якщо жертва не може довести зґвалтування, то врешті-решт ризикує бути покараною. Дослідження Організації Об’єднаних Націй 2006 року, проведене в Афганістані, показало, що близько половини з засуджених жінок у 2006-му були звинувачені саме в до- або позашлюбному сексі. Насправді ці жінки були жертвами