Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Гаразд, - байдуже знизала я плечима.
- Побачимося в понеділок у школі, - він легенько кінчиками пальців, торкнувся моєї щоки.
Холодний. Миттю в мою голову увірвалася минула ніч, коли Нейтон схопив мене за руку. Я тоді не звернула уваги на це через страх, але його рука була холодна. Рука Алекса в тому сні теж була холодна, як зараз. В чому справа? Що Нейтон, що Алекс страшенно холодні. Що з ними не таке?
- Алексе!
- Так?
- А та ніч, коли ти мені наснився – це твоїх рук справа? Ти, здається тоді теж, щось говорив про кохання.
– Це зробив я. Прийшов до тебе у сон. Але про решту ми поговоримо, коли настане час.
- І коли ж він настане? Цей час! – я знову починаю закипати.
- Коли покохаєш мене, - він іде і сідає в машину.
Я підбігаю до нього, він дивиться на мене з крісла водія.
- Можна задати тобі одне питання? – невпевнено говорю я.
- Задавай.
- Чому ти холодний, як лід? - я затамувала подих в очікуванні відповіді.
- Змерз, - відповів він лагідно.
- А Нейтон?
- А що Нейтон? – не зрозумів він.
- Він був доторкнувся до моєї руки, і я відчула той самий холод. Це у вас сімейне? Чи пов'язане з некромантією?
- Пов'язано з некромантією, - підтвердив він одне з моїх припущень і відвів погляд.
- Гаразд, до зустрічі, скоро побачимось, - махнула на прощання рукою.
Він мовчки завів машину і рушив з місця.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подаруй мені життя, Камілла Рей», після закриття браузера.