Читати книгу - "Homo Deus"

Ці малі мавпочки знали щось таке, чого не змогли зрозуміти Джон Вотсон і експерти з Infant Care: ссавці не можуть жити лише на їжі. Мільйони років еволюції запрограмували мавп на неймовірне прагнення до емоційного зв'язку. Еволюція також наклала на них відчуття, що емоційні зв’язки легше встановлюються з м’якими хутряними речами, аніж із твердими металевими об’єктами. (Ось чому й людські малі діти значно більше прив’язуються до ляльок, ковдр і пахучих клаптиків, аніж до ножів, камінців чи дерев'яних кубиків). Потреба в емоційних зв'язках настільки сильна, що малі мавпочки Гарлоу відторгали металевих ляльок з їжею й звертали свою увагу на єдиний об’єкт, що видавався здатним відгукнутися на їхні потреби. На жаль, одягнена мама-лялька ніколи не відгукувалася на їхній потяг, і малі мавпочки через це страждали від сильних психологічних і соціальних проблем, виростаючи невротичними й асоціальними дорослими.

Нині ми озираємося з нерозумінням на поради початку XX століття стосовно виховання дітей. Як експерти могли не визнавати, що в дітей є емоційні погреби і що їхнє ментальне й психічне здоров’я залежить так само сильно від задоволення цих потреб, як і від їжі, притулку й медицини? І все ж, повертаючись до інших ссавців, ми продовжуємо заперечувати очевидне. Подібно до Джона Вотсона й експертів Infant Care фермери протягом усієї історії піклуються про матеріальні потреби поросят, телят і козенят, але схильні ігнорувати їхні емоційні потреби. Тож і м’ясна, і молочна промисловість базується на розриванні найбільш фундаментального емоційного зв’язку в царстві ссавців. Фермери намагаються запліднювати свиноматок і молочних корів знову й знову. Але поросят і телят відділяють від їхніх матерів невдовзі після народження, і часто вони не мають змоги жодного разу прикластися до материнських грудей і відчути теплий дотик материнського язика й тіла. Те, що Гаррі Гарлоу робив з кількома сотнями мавп, м’ясна і молочна промисловість робить з мільярдами тварин щороку.

АГРАРНА УГОДА

Як фермери виправдовують свою поведінку? Тоді як мисливці-збирачі рідко усвідомлювали шкоду, якої вони завдавали екосистемі, фермери чудово знали, що роблять. Вони знали, що експлуатують одомашнених тварин і підкоряють їх своїм бажанням і примхам. Вони виправдовували свої дії в ім’я нових теїстичних релігій, що виросли й поширилися на світанку Аграрної революції. Теїстичні релігії почали стверджувати, що світ — не парламент істот, а радше теократія, якою править група великих богів або один Бог. Зазвичай ми не пов’язуємо цю ідею із сільським господарством, однак принаймні на початку теїстичні релігії були сільськогосподарським підприємництвом. Теологія, міфологія й літургія таких релігій, як іудаїзм, індуїзм і християнство, із самого початку зосереджувалися на стосунках між людьми, окультуреними рослинами й тваринами на фермах.

Біблійний іудаїзм, наприклад, служив селянам і пастухам. Більшість його настанов стосувалися землеробства і сільського життя, а його головними святами були фестивалі збирання врожаю. Люди нині уявляють стародавній замок у Єрусалимі як своєрідну велику синагогу, де священики, одягнені в сніжно-білі ризи, вітали відданих пілігримів, мелодійні хори співали псалми, а фіміам витав у повітрі. Насправді це виглядало як симбіоз бойні й барбекю. Пілігрими приходили не з порожніми руками. Вони приводили з собою нескінченну вервечку овець, кіз, птахів та інших тварин, яких приносили в жертву на священному вівтарі, а потім готували і споживали. Навряд чи можна було почути псалми, які співали хори, за муканням і меканням телят і козенят. Священики в заплямованих кров’ю одежах перерізали жертвам горлянки, збирали кров у чашу й розливали по вівтарю. Аромат фіміаму змішувався зі смердючим запахом застиглої крові й смаженого м’яса, тоді як хмара чорних мух покривала все навколо (див., наприклад, Четверту книгу «Числа», 28, Повторення Закону, 12, Другу книгу царів, і). Сучасна єврейська сім’я, влаштовуючи під час свят барбекю на галявинці, значно ближча до духу біблійних часів, аніж ортодоксальна сім’я, яка вивчає скрипти в синагозі.

Теїстичні релігії, такі як біблійний іудаїзм, обґрунтовували аграрну економіку за допомогою нових космологічних міфів. Анімістичні релігії до того визначили Всесвіт як велику китайську оперу з необмеженою трупою колоритних акторів. Слони і дуби, крокодили і річки, гори і жаби, привиди і феї, ангели і демони — кожен мав свою роль у космічній опері. Теїстичні релігії переписували скрипти, перетворюючи Всесвіт на похмуру драму Ібсена лише з двома дійовими особами — людиною і Богом. Ангели і демони якось вижили в цьому перетворенні, ставши посланцями й слугами великих богів. І все ж решта трупи анімістів — усі тварини, рослини й природні явища — перетворилася на мовчазні декорації. Дійсно, деякі тварини стали священними для того чи того бога, і багато богів мали ознаки тварин: єгипетського бога Анубіса зображували з головою шакала, а Ісуса Христа — у вигляді овечки. І все ж стародавні єгиптяни могли легко визначити відмінність між Анубісом і звичайним шакалом, що прокрадається в село полювати на курчат, і жоден християнський м’ясник не сприймав ягня під своїм ножем за Ісуса.

Ми звикли думати, що теїстичні релігії робили священними великих богів. Ми схильні забувати, що вони робили священними й людей. Таким чином Homo sapiens стали одним актором, що представляв тисячі. У новій теїстичній драмі sapiens стали центральним героєм, навколо якого обертається увесь Всесвіт.

Водночас богам було віддано дві відповідні ролі. По-перше, вони пояснювали, що є притаманним саме sapiens і чому люди повинні домінувати й експлуатувати всі інші організми. Християнство, наприклад, стверджувало, що люди контролюють решту створінь, бо Творець надав їм такі повноваження. Більш того, за християнством, Бог наділив безсмертною душею лише людей. Оскільки долею цієї безсмертної душі є сенс усього християнського космосу і оскільки тварини не мають душі, вони є просто додатком. Таким чином, люди стали вершиною творіння, тоді як інші організми було відсунуто вбік.

По-друге, боги мали бути посередниками між людьми й екосистемою. В анімістичному космосі кожен говорив про все прямо. Якщо вам щось було потрібно від канадського оленя, смоківниці, хмар чи скель, ви зверталися до них безпосередньо. У теїстичному космосі всі не-люди мовчали. Отже, вам уже не треба було розмовляти з деревами й тваринами. Тоді що ж робити, коли ви хочете, щоб дерева приносили більше фруктів, корови — більше молока, хмари — більше дощу, а саранча трималася подалі від ваших полів? Ось тут на сцену виходили боги. Вони обіцяли принести дощі, забезпечити плодючість і захист за