Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

Стефа ходила вперед назад по всій альтанці.

—Стефа, заспокойся й не метушись, — спокійно попросив Іван, сидячи в голові столу.

— Не вказуй мені! — різко кинула головна відьма.

— Я й не вказує, я прошу, — спокійно продовжив чоловік.

—Де твої підопічні? — змінила тему Стефа, сідаючи за стіл.

—Відправив оглядати периметр й ставити захист. Твоя відьма вкрай безпечна, — особливо відказав чоловік.

—Іван! — в голосі Стефи зазвучав метал, біляве волосся здригнулося неначе змії перед атакою.

— Що, я кажу чисту правду й вгамуй свою силу, цим зараз не допоможеш, — перевертень взяв відьму за руку і ласкаво потиснув, неначе намагався заспокоїти.

Вони так і сиділи декілька хвилин. Магія навколо їх розвивалася із бурхливих потоків до спокійної, обережно оточуючих їх чарами, захисний купол поглинув їх. Тепер почути, про що вони говорять було не можливо.

— Ми одружені двадцять п'ять років, а знаємо один одного ще довше, чому завжди так? Я хочу спокійно пожити повною родиною, —Стефа вже вільно говорила.

—Люба ти сама знаєш. Це прокляття, ми ж нічого не можемо вдіяти. Ми намагалися й намагаємося, — спокійно говорив Іван.

— Але ж ти розумієш, що останні події не роблять краще. Зараз море, а що потім вона стане на його бік?

—Море її прийме назад. Вода ж її знає краще за всіх нас, — впевнено відповів Іван.

Стефа знову почала ходити, тільки чоловік намагався, щось про це сказати, як її очі блиснули чарами попереджаючи, що краще не треба.

—Зрозумів, люба моя, мовчу, — Іван миролюбиво підняв руки, немов здаюся, але не дуже допомогло в нього полетіло маленьке закляття, яке він з легкістю відбив, перетворивши його на букет іскор, що розсипалися довкола.

Стефа зітхнувши сіла і закрила обличчя долонями, спершись ліктями об стіл.

—Зрозумій одне, зараз вона повинна навчитися захищатися й давати здачі. Перевертні в цьому найкращі! Витренують, як себе. А скоро й Чернігівські приїдуть, це буде бездоганна охорона. А якщо ще й чортів додати то вважай, навіть у президента такої немає, — розважливо пояснював Іван.

—Як раз у президента самі чорти, — промурмотіла Стефа собі під носа.

Відьма підняла голову в її очах читалася втома й безвихідь.

—Це все добре, але ж вона... —Стефа не встигла договорити, як не змогла сказати й слова більше, Сірко вправно змусив її замовчати.

— Люба ти ж пам'ятаєш, не можна прямо називати, — він ніжно погладив її по руці.

Стефа просто кивнула погоджуючись, по її блідій шоці скотилася одинока сльоза.

—Віриш, я втомилася від постійного очікування небезпеки й пошуку крота, що сидить нишком десь поруч. А якщо їх декілька? — в її голосі звучала лють.

—Вже вісім років, а ми й досі не знаємо хто то був тоді. Так що ж зараз? — відьма подивилася в очі Івана.

— А все просто зараз ти береш себе в руки й ми вирушаємо рятувати світ. Ти будеш плисти інтриги й шукати винних, а я буду їх лупцювати. Такий план підійде? — усміхаючись в вуса відповів він.

З губ Стефи зірвався легкий сміх

—Ну тебе. Тепер давай серйозно, — і на нього вже поглянула ділова жінка. Розпачу й сліз наче не було ніколи в її очах.

Чари тиші над альтанкою стали ще щільніші, а в цей час три перевертні обходили будинок й ставили природній захист. В кожного свій дар і сила, які перепліталися в сильний магічний візерунок. Неначе сітка, що накрила весь простір. На фоні ясного неба де інде пробігала золота іскра сили.