Читати книгу - "Система Маяк, Mary Uanni"

Аліса відчула, як страх охоплює її. Вони стали частиною жахливого плану, про який навіть не підозрювали.

В цей час поліція отримала інформацію про зникнення дітей, і в районі розпочалися активні пошуки. Поліцейські прочесували кожен куток, намагаючись знайти хоч якісь сліди.

— Чи є у вас якась підозра? — запитав один із поліцейських, спілкуючись з батьками.

— Вони часто гуляли неподалік старої лабораторії, — відповів тато Єви. — Можливо, вони пішли туди.

Поліцейські вирушили в цю сторону, сподіваючись, що там можуть знайти хоч щось.

Коли вони прибули до старої будівлі, вона виглядала занедбаною і забутою. Офіцери розділилися, обстежуючи територію. Вони знайшли сліди боротьби біля одного з входів до підвалу.

— Тут щось було, — промовив один з офіцерів, намагаючись зафіксувати докази.

Але з кожною хвилиною тривога батьків зростала. Їхні діти зникли безвісти, і ніщо не могло зупинити їхній страх за їхню безпеку.

Повертаючись до підвалу, Єва, Аліса і Марк мали тільки одну надію — знайти спосіб звільнитися і дізнатися правду про "Маяк", про те, що сталося з їхніми родинами. Їхнє подальше життя зависло на волосині, і тільки час покаже, чи зможуть вони вирватися з цієї жахливої пастки.

Коли Єва, Аліса та Марк оговталися від шоку, до них несподівано увірвався інший чоловік. В обличчі він виглядав як старший варіант Марка — його батько. У руках у нього був великий ніж, а на обличчі — вираз тривоги.

— Марку! — закричав він, втираючи в очі піт. — Я знайшов вас!

— Тату! — вигукнув Марк, намагаючись звільнитися з мотузок, що зв’язували його. У той момент у його серці перемішувалося почуття страху і гніву. — Що ти робиш тут?

Але батько, не звертаючи уваги на сина, наближався до Єви, у його погляді горіла ненависть.

— Це все твоя вина, Єво! — його голос звучав злісно, а ніж в його руці блищав під світлом ліхтаря. — Ти — гравець номер 001! І саме тобі призначено завершити гру!

Аліса, відчуваючи, як напруга зростає, штовхнулася вперед.

— Зупинись! Ти не можеш так з нею поводитися! — вигукнула вона, її голос наповнений тривогою. Внутрішнє почуття безсилля охоплювало її, але вона знала, що не може допустити, щоб щось трапилося з Євою.

— Ні, — вигукнув батько, не зважаючи на її слова. — У тебе справжній чіп, і я не дозволю, щоб ти втекла!

З розпачем у голосі, Марк спробував встати, але мотузки лише здавлювали його. Він прокричав:

— Тату, зупинись! Це не той шлях, яким ти мав би йти! Ми можемо знайти інший спосіб!

Аліса підбігла до Марка, намагаючись допомогти, але батько раптово повернувся до сина, його обличчя наповнювалося люттю.

— Ти хочеш зупинити мене? — закричав він, і в той же момент накинувся на Марка. Ніж в його руці блиснув, і Єва з жахом закрила очі, чуючи, як метал пронизує повітря.

— Ні! — закричала Аліса, намагаючись встрибнути вперед, але батько, злаючи свою лють, вдарив ножем у плече Марка. Він впав на коліна, стискаючи рану, його обличчя спотворила біль.

— Ти ж не можеш цього зробити! — крикнула Аліса, відчуваючи, як серце розривається від страху і безпорадності. У її грудях наростало відчуття провини за те, що не могла запобігти цьому.

Батько, глухий до її слів, нахилився до Єви, приготувавшись завдати ще одного удару, але раптом вона зробила крок вперед.

— Ти не зможеш мене залякати! — закричала Єва, відчуваючи, як всередині її наростає мужність. Вона не могла допустити, щоб Марк і Аліса потрапили під його руки.

Батько, відволікшись на Єву, зробив різкий рух, намагаючись завдати їй шкоди. Але в той момент, коли здавалося, що ситуація досягла апогею, двері до підвалу раптом відкрилися, і група поліцейських увірвалася всередину.

— Поліція! — закричав один з офіцерів, підсвічуючи кімнату. — Відпустіть дівчину!

Батько, заскочений, миттєво зупинився, повертаючи голову на поліцейських. Цей мить затримки дав Марку можливість прокричати:

— Вони тут! Допоможіть нам!

Аліса, все ще трясучи від пережитого, поспішно підбігла до Марка, який борсався в муках. У її серці відчувалася глибока туга і страх за друга, але вона знала, що зараз їй потрібно бути сильною.

Поліція, контролюючи ситуацію, підбігла до них, відбираючи ніж у батька.

— Ви в арешті! — проголосив один з офіцерів, заспокоюючи Єву і Алісу. — Все буде добре.

Аліса обернулася до Єви, обійнявши її за плечі, намагаючись дати їй відчути підтримку.

— Ти в безпеці, — прошептала вона, намагаючись зберегти спокій у цьому хаосі.

Але батько, не зважаючи на все, продовжував бурхливо кричати, намагаючись вирватися з рук поліцейських.

— Ви не можете цього зупинити! Вона має бути частиною плану! Я не дозволю їй вийти з цього!!!