Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Морбакка, Сельма Лагерлеф 📚 - Українською

Читати книгу - "Морбакка, Сельма Лагерлеф"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Морбакка" автора Сельма Лагерлеф. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 49
Перейти на сторінку:
були схвильовані й радісні. Та воно й не дивно. Мамзель Лувісі минуло сорок, родина вже й не сподівалася, що вона вийде заміж. Парох Мілен був удівцем з чотирма маленькими дітьми, про яких треба дбати. Тож шлюб вигідний усім.

Колись Кайса Нільсдоттер чула, що в молодості мамзель Лувіса не бажала виходити заміж, не хотіла полишати самотніх батьків, але тепер, коли обох уже не стало на білому світі, рада була зажити у власному домі.

Ще вона чула, що мамзель Лувіса не хотіла покидати Морбакку. Тож і тут все добре, бо садиба пароха лише за п’ять хвилин ходи від її рідного хутора.

Кайсі Нільсдоттер аж серце кольнуло, що в мамзель Лувіси, яка сплела для неї брусничний вінок, життя складається так чудово, і вона квапливо відійшла від дверей.

І раптом побачила за спиною стару економку. Та знала про заручини й прийшла подивитися, як усе відбуватиметься.

Кайса поклала важку руку на плече економки.

— Я прийшла довідатися, чи справді мамзель Лувіса сплела для мене вінок з брусничного листя, — ​промовила вона. — ​Але час, мабуть, для цього не слушний.

Економка трохи розгубилася, проте вона була не з тих жінок, які швидко втрачають самовладання.

— Як тобі таке могло спасти на думку, Кайсо! — ​вигукнула вона. — ​Кожний у цьому домі знає, скільки праці вклала мамзель Лувіса у твоє убрання. Ми всі околиці оббігали, випрошуючи мирт.

Кайса Нільсдоттер пропікала поглядом стару економку, наче хотіла в саму душу зазирнути, щоб дізнатися правду.

— Так говорять по всій парафії.

Стара економка думала тільки про те, як заспокоїти Кайсу й випровадити з дому, щоб не турбувала мамзель Лувісу в такий радісний день.

— Ось що я тобі скажу, Кайсо! Вінок мамзель Лувіси буде сплетений з мирту, як і твій.

— Я запам’ятаю твої слова, — ​відповіла дружина шкільного вчителя. — ​Ось коли побачу, з чого шлюбний вінок мамзель Лувіси, знатиму, яким був мій.

— Ніхто й не перечитиме, — ​промовила стара економка.

Обидві повернулися на кухню. Кайса Нільсдоттер простягнула економці руку.

— Я уже, мабуть, піду, — ​сказала вона, начеб цілком заспокоївшись. — ​Не буду в такий час турбувати мамзель Лувісу.

З тими словами вона подалася геть. Економка повернулася до плити й каструль. За клопотами й метушнею вона швидко забула про несподівані відвідини. Лише через два дні розповіла мамзель Лувісі, про що розпитувала Кайса Нільсдоттер і що вона їй відповіла.

Почувши це, мамзель Лувіса дуже зблідла.

— Чому ти не сказала правду? Ліпше було б зізнатися, що я вплела в корону дві чи три гілочки брусниці, не більше.

— Хотіла її заспокоїти, щоб вона пішла собі, — ​виправдовувалася економка.

— А ти ще й сказала, що мій вінок буде з мирта, точнісінько, як у неї! Тепер у мене зовсім не буде ніякого вінця, ось побачиш!

— Ох, мамзель Лувісо, ви вийдете заміж, жодних сумнівів! Парох Мілен порядна людина!

— Можуть виникнути інші перепони, Майє! Ще й як можуть.

Кілька днів мамзель Лувіса ходила стривожена, а потім наче заспокоїлася. Їй і без того було чим клопотати голову. Весілля планували справити через пів року, і Лувіса почала готувати собі посаг. Ткала, шила й вишивала. Потім поїхала в Карлстад на закупи, привезла звідти тканину на весільну сукню і маленьку дротяну основу під віночок, який ще треба було обплести миртовими гілочками. Їй хотілося мати власний вінок, і не користуватися старою основою, яка вже послужила дуже багатьом нареченим.

Не встигла все скупити, як трапилися непередбачені обставини. Захворів і надовго зліг її наречений, парох Мілен. А коли трохи окріп і зміг ставати на ноги, змінився до невпізнання. Парафіяни помітили, що він уникав розмов зі своєю нареченою і перестав ходити навпрошки короткою дорогою в Морбакку, щоб побачитися з нею.

А влітку поїхав на лікувальні води. Усі сподівалися, що він цілком одужає і стане таким, як колись. Можливо, йому й пощастило одужати, але за весь час відсутності він не написав жодного листа мамзель Лувісі.

То був важкий для неї час, сповнений страху й неспокою. Мамзель Лувіса запідозрила, що наречений хоче розірвати заручини й повернула йому обручку.

Того ж дня вона сказала старій економці:

— От бачиш, Майє, і моя вінчальна корона не буде уквітчана миртом.

***

Через багато років одна з доньок лейтенанта Лаґерльофа попросила в тітоньки Лувіси щось з вінчальних уборів для маскараду. Мамзель Лувіса дала їй ключ від шафки, де зберігалися старовинні скарби. Щоправда, на той час шафку перенесли з кімнати мамзель на горище. Дівчинка піднялася на піддашшя, вставила ключ, витягнула одну шухлядку й аж завмерла від здивування. У шухляді лежали всього лиш згорток тюлі, сувій шовкової тканини й маленька дротяна основа для віночка.

Дівчина відразу здогадалася, що помилилася шухлядою. Весільне убрання лежало в сусідній шухляді, ліворуч. Якусь мить вона не могла відірвати погляду від шухляди. Їй стало боляче на душі, що бідолашна тітонька так і не змогла скористатися речами, які там лежали. Вона знала, як тітонька невтішно сумувала багато років. Усі навіть тривожилися, щоб не повередилася розумом.

У пам’яті зринув спогад. У ті часи, коли тітонька Лувіса почувалася особливо сумною і нещасною, небога зайшла у її кімнату. Тітка сиділа перед купкою брусничних гілочок і металевим каркасом для вінка. Відщипнула кілька пагінців і заходилася обплітати дротяну основу.

Несподівано в кімнату ввійшла пані Лаґерльоф.

— Господи, Лувісо, що це ти робиш? — ​злякано запитала вона.

— Я подумала… якби я вдовольнилася вінком з брусничника… Але все це дурниці, звісно.

Мамзель Лувіса рвучко встала, скинувши на підлогу і каркас, і гілочки брусниць.

— Я ж знаю, усе скінчилося, — ​промовила вона, міряючи кроками кімнату й заламуючи руки. — ​Нічим уже не зарадиш.

— Люба Лувісо, це не твоя вина. В усьому винна хвороба.

Але мамзель Лувіса далі схвильовано металася кімнатою.

— Якби ж то я не вплела брусницю в корону Кайси Нільсдоттер!

— Навіть думати так не смій, Лувісо! — ​суворо почала пані Лаґерльоф, але раптом завважила дівчинку, яка стривожена дивилася на матір і тітку.

— Повертайся до вітальні, Сельмо! У тітоньки Лувіси горе, і вам, дітям, не варто її турбувати.

Красеньфельдт

З путівця долинає срібний дзенькіт дзвоника. Їде унтерофіцер Карл фон Вакенфельдт.

Унтерофіцер Карл фон Вакенфельдт… Хіба не його колись вважали найвродливішим чоловіком у Вермланді чи й в усій Швеції? Хіба не він був улюбленцем усього жіноцтва Стокгольма, коли одного разу взимку в 1820-х роках приїхав у столицю складати якийсь іспит з землевпорядкування? Хіба не він влаштовував катання на санях і з неймовірною бравадою

1 ... 25 26 27 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Морбакка, Сельма Лагерлеф», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Морбакка, Сельма Лагерлеф"