Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Смарагдова книга, Керстін Гір 📚 - Українською

Читати книгу - "Смарагдова книга, Керстін Гір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смарагдова книга" автора Керстін Гір. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 93
Перейти на сторінку:
сказав він, показуючи на хронограф, який я знову загорнула в банний халат, звалила собі на стегно й притиснула ліктем правої руки. Позіхаючи, я прошмигнула зі схованки на сходи. Потім обережно закрила вхід портретом прапра… тобто, портретом нашого опецькуватого предка.

Я дерлася вгору сходами, а Ксемеріус не відходив від мене ні на крок. 

— Ану, видави задню стінку в шафі, що стоїть у тебе в кімнаті. Ця стінка зроблена з тонкої фанери, ти точно зможеш її виламати. І таким чином, через дірку у фанері можна проповзти в підсобку, де ціла купа схованок. 

— Сьогодні я хіба що просто запхаю його під ліжко — на більше, мабуть, я вже не спроможна. — Мої ноги немов налилися свинцем, я ледве пересувалася від втоми. Я вимкнула ліхтарик і навпомацки потупцяла до себе в кімнату, засинаючи на ходу. Мені майже почав снитися якийсь сон, коли я, похитуючись, сунула повз кімнату Шарлотти. Двері зненацька тихенько відчинились, і мене освітив промінь світла. Я так перелякалася, що ледве не випустила хронограф. 

— Халепа, — пробурмотів Ксемеріус, — всі спали як убиті, чесне слово! 

— Тобі не здається, що ти застаренька для цієї піжами з кроликами? — кинула Шарлотта. Вона притулилася до дверного отвору, граційна, як завжди. Шарлотта була одягнута в довгу нічну сорочку на тоненьких бретельках. Волосся її спадало блискучими хвилями на плечі. (Це перевага зачіски з косами: вона схожа одночасно на ефект бігуді й наводить на думку про якогось золотоволосого янгола.) 

— Ти мене злякала, зовсім з глузду з’їхала? — шепотіла я, щоб не розбудити на додачу ще й тітку Ґленду. 

— Що це в тебе там? І чому ти скрадаєшся тут вночі моїм коридором? 

— Давно цей коридор став твоїм? І як мені тепер добиратися до власної кімнати — може, дертися по стіні й залазити через вікно? 

Шарлотта відсунулася від дверей і підійшла до мене. 

— А що це там у тебе під пахвою? — запитала вона ще раз, але вже грізним тоном. До того ж Шарлотта шепотіла, та той шепіт лише надавав її голосу вимогливості. А ще вона дивилася на мене якось… моторошно, і я не наважилася просто пробігти повз неї. 

— Ох, — зітхнув Ксемеріус, — ти ба, кому гормони в голову вдарили. Я б не радив сваритися з нею сьогодні. 

Я ніяк не очікувала такого розвитку подій. 

— Це ти про халат? 

— Покажи-но, що там усередині! — попросила вона. 

Я позадкувала. 

— У тебе що, клепки розсохлися? Я не збираюся посеред ночі розгортати перед тобою свій банний халат. Тому, будь ласка, пропусти, мені хочеться спати! 

— А мені хочеться подивитися, що там у тебе в халаті! — просичала Шарлотта. — Думаєш, я така ж наївна, як і ти? І не помітила ваших змовницьких поглядів і тихої балачки? Якщо вам так кортить обійти мене, придумайте якийсь витонченіший план. Це якось пов’язано зі скринею, яку містер Бернард та твій брат протягли до тебе в кімнату? Напевно, у тебе під пахвою якраз те, що було в тій скрині? 

— Ну що ж, вона не дурепа, — бовкнув Ксемеріус, чухаючи крилом ніс. 

Можливо, колись, якби я була трохи бадьорішою, я обов’язково вигадала б якусь правдоподібну історію, але цієї миті я дуже нервувалася. 

— Тебе це не стосується! — сказала я. 

— Та ні, ще й як стосується! — наступала на мене Шарлотта. — Хоч я і не Рубін, і не член Кола Дванадцяти, але, на відміну від тебе, принаймні думаю не гірше за них! Я не почула всього, про що ви там шепотілися в твоїй кімнаті — двері в цьому будинку затовсті, — але того, що я почула, мені цілком достатньо! — Ступивши ще один крок до мене, вона показала на халат. — Раджу тобі віддати оце самовільно. Ти ж не хочеш, щоб довелося відбирати його силоміць?!

— Ти підслуховувала нашу розмову? — мені враз стало зле. Що ж їй вдалося зрозуміти? Цікаво, вона знає, що оце — хронограф? Який, до речі, за останні кілька хвилин, мабуть, поважчав удвічі, тому я взяла його обома руками. Ніків ліхтарик довелося при цьому кинути на підлогу. Він упав досить гучно. Я вже тоді була не надто впевнена, чи хотілося б мені, щоб тітка Ґленда прокинулася. 

— Тобі відомо, що ми з Ґідеоном разом займалися крав-маґою[17]? — запитала Шарлотта, наблизившись ще на крок. 

Я автоматично позадкувала. 

— Ні. А тобі відомо, що погляд у тебе зараз точнісінько, як у тієї дурнуватої білки з «Льодовикового періоду»? 

— А може, нам пощастило, і ця її крав-маґа — просто невинна нісенітниця, — припустив Ксемеріус. — Як камасутра, їй-бо! Ха-ха! — захихотів він. — Я не хотів, даруй. Але в екстремальних ситуаціях я найкраще жартую. 

— Крав-маґа — це ізраїльське бойове мистецтво, дуже ефективне, — сказала Шарлотта, — я могла б зараз одним ударом у сонячне сплетіння вивести тебе з ладу або пробити потилицю. 

— А я могла б закричати «Рятуйте!». 

Ми все ще розмовляли пошепки. Напевно, так спілкуються між собою дві змії — тільки й чутно, як вони сичать. 

А якщо погукати сюди інших мешканців будинку, що трапиться? Шарлотта, напевно, посоромиться тоді пробивати мені потилицю, але всім їм закортить дізнатися, що ж загорнуто в мій халат. 

Мені здалося, що Шарлотта прочитала мої думки і в’їдливо розсміялася. Майже пританцьовуючи, вона прошипіла: 

— Нумо, закричи! 

— Я б так і зробив, — підтакнув Ксемеріус. 

З-за спини Шарлотти, як завжди, наче з-під землі, виринув містер Бернард, і виявилося, що це вже не потрібно. 

— Я можу щось зробити для милих дам? — поцікавився він. 

Шарлотта, наче нажахана кішка, здригнулась і рвучко обернулася. На мить мені здалося, що вона ось-ось накинеться на містера Бернарда і вгатить йому просто в сонячне сплетіння. Проте, хоч пальці на її ногах і тремтіли, цього, на щастя, не сталося. 

— Інколи мені навіть вночі кортить їсти. Тому, якщо вже не спиться, я саме збирався приготувати щось і перекусити. 

Коли він з’явився, я відчула, що врятована, і несподівано навіть для самої себе нервово захихотіла. 

— А я уже принесла собі дещо з кухні, — кивнувши, я показала на вузол, що тримала, міцно притиснувши до грудей, — але організму цієї юної каратистки точно бракує цукру, їй вкрай потрібна маленька перекуска. 

Шарлотта попленталася назад до своєї кімнати. 

— Тепер я буду за тобою пильнувати, — мовила вона, тицьнувши вказівним пальцем мені в груди. 

Вона наче збиралася декламувати щось патетичне, бо мала такий вигляд, ніби стояла не в темному коридорі, а на театральній сцені. 

— За вами, містере Бернард, теж, — докинула вона. 

— Ну що ж, ми це мали передбачити, — прошепотіла я,

1 ... 25 26 27 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смарагдова книга, Керстін Гір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смарагдова книга, Керстін Гір"