Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

Йому хотілося, щоб вона розслабився і відчув себе комфортно.

 - Отже, що ви обираєте на сніданок? - запитав він, обводячи виделкою всі апетитні страви, які вона так майстерно приготувала для нього.

Ганна потягнулася за тарілкою зі скромним скремблом та овочами, сказала з легкою посмішкою:

- Зазвичай для себе я готую найпростішу, але корисну їжу.

- Чому? - здивовано запитав Олег.

Олега вразив контраст між вишуканими стравами, приготовленими для нього, і простою яєчнею, яку вона обрала для себе. В його очах чітко читалося непідробне здивування та щире бажання з'ясувати причину її вибору.

- Ну знаєте, для кухарів це як професійний виклик - творити кулінарні шедеври, але при цьому залишатися гнучкими та стрункими. А якщо я почну нестримно поглинати всі ці делікатеси, боюся, моя фігура перетвориться на доволі розпливчасте абстрактне мистецтво!

Вона грайливо підморгнула. Олег не зміг стримати посмішку, уявивши Ганну в образі, що трохи виходить за рамки стандартів краси.

- Навіть якщо гіпотетично ви набрали б зайву вагу, ваша природна граціозність і шарм нікуди б не поділися, - м'яко запевнив він.

- Дякую, - Ганна посміхнулась у відповідь на його тактовний комплімент.

Їхня невимушена розмова з легкими жартами створила дружню атмосферу за столом. Олег був зачарований Ганною. Але раптом він відсмикнув себе, бо коли помітив, як вона облизнула губи після того, як скуштувала шматочок смаколика, відчув як гаряча хвиля жару прокотилася його тілом, чого не траплялося з ним уже дуже, дуже давно. Олег навіть спробував відігнати непрохані думки й фантазії, але даремно. Він наче завис. Бо йому здавалося  неможливим, що подібне палке бажання ось так зненацька може виникнути у його віці. Та  він просто не міг собі дозволити захопитися Ганною!

Але водночас його думки зверталися до його власного життя. Він побудував успішний бізнес, забезпечив сім'ю, виростив сина, зробив багато добра людям. І тепер, нарешті, коли він вільний від кайданів шлюбу з контролюючою кожен його крок владною дружиною, настав час пожити для себе. Зробити те, що він проґавив у молодості, коли гарував від ранку до ночі, піднімаючи бізнес і втрачаючи його знову і знову. Невже він досі каже собі «ні» своїм бажаннях, хоча пообіцяв собі, що після розлучення змінить своє мислення.

"Громов, не дурій, - наказав він собі, - жуй омлет і не витріщайся на неї, як останій ідіот".

Але він знову подивився на Ганну, тепер уже більш прискіпливо, намагаючись знайти в ній недоліки. І вони були. Вона зовсім не виглядала розкішною красунею, здатною збудити чоловіка одним поглядом. Але було в цій молодій жінці щось особливе, привабливе, що вабило його погляд. Хотілося просто сидіти з нею поруч і милуватися, як вона витончено і жіночно їсть.

"Ні, ти точно з'їхав з глузду, Громов, - облаяв він себе, вирішивши, що вже сьогодні візьметься втілювати в життя те, про що так довго мріяв, - свободу і насолоду життям після розлучення".

- Ганно, чи можу я дізнатися, як справи в Насті? - співчутливо поцікавився Олег,бачаючи змінити хід своїх непристойних думок. Та щей й тому, що йому було нестерпно соромно за огидну поведінку сина. Можна навіть сказати, він відчував глибоке почуття сорому і провини за негідний вчинок сина, якого виховував із думками про порядність і принципи. По суті, він перебував у ненависному йому шлюбі так довго лише тому, що не хотів травмувати психіку хлопчика. Але виявилося, вплив Софії на сина був значно сильнішим, ніж його дружні бесіди і час, проведений із ним.

Ганна задумалася. Чи правильно було б обговорювати настрій Насті з батьком людини, яка практично психологічно її знищила? Вона нагадала собі, що прийшла в цей будинок, щоб повернути борг Громовим, а не для того, щоб ділитися своїми негараздами з кривдником.

- У неї все в повному порядку, - сказала вона стримано. - Молодим легше даються розставання. 

Ганна помовчала секунду і додала:

- Але це, звісно, не полегшує ступінь провини вашого сина.

У її голосі прозвучала нотка докору. Вона подивилася Олегу прямо в очі, показуючи, що не схвалює ставлення його сина до Насті. Ганна вирішила, що, можливо, варто нагадати Олегу про те, що не можна так легковажно ставитися до почуттів інших людей.

- Я дуже радий чути, що Настя почувається добре, - вимовив він стриманим тоном. - Сам я не раз намагався поговорити із сином, щоб він схаменувся і порозумівся з Настею як доросла, порядна людина. Але, на жаль, він стоїть на своєму, відгородившись від мене крижаною стіною.

Олег сумно хитнув головою. Щирий відчай відбився в його очах.

- Ми з ним практично не спілкуємося з того сумнозвісного вечора. Я не впізнаю власного сина.

Дивлячись на засмученого, розбитого Олега, Ганна відчула до нього жалість і співчуття. Зробивши зусилля над собою, вона накрила його руку своєю долонею в жесті заспокоєння.

Олег внутрішньо здригнувся від її дотику. Ніби електричний розряд пробіг по його тілу, змусивши серце завмерти на мить. Тепло її долоні на його руці відгукнулося чуттєвим трепетом у грудях.

- Не картайте себе так сильно, Олеже. Ви зробили все, що могли, виховуючи сина. Але в житті кожної людини настає момент, коли вона має зробити самостійний вибір. І ваш син, на жаль, пішов не тим шляхом. Але це його помилка, а не ваша провина.