Читати книгу - "Магиня серед драконів , Леді Анет"

Не знаю, як саме, але серед усієї аудиторії мій погляд вихопив Леона, що сидів за найдальшим столом. Він виглядав так, ніби все, що відбувалося, його анітрохи не цікавило. Але щойно наші погляди випадково зустрілися, дракон несподівано підняв великий палець угору й криво всміхнувся.

Так він за мене?

Я на мить розгубилася, проте швидко взяла себе в руки й повністю зосередилася на рунах і магічних векторах, які потрібно було вибудувати. Більше жодних відволікань. Жодного спостереження за Ідою. Лише я і процес.

Я повинна була виграти цей бал!

Залишалося лише правильно закрутити все у спіраль. Але от розподілити допоміжні руни внизу виявилося значно складніше, ніж здавалося на перший погляд.

Я швидко глянула, як там справи в Іди, і змушена була визнати — у неї все виходило чудово. Звідки вона раптом стала такою вправною? Невже шанс перемогти розкрив у ній якісь внутрішні резерви знань?

Раптом моя права долоня потепліла. Я здивовано опустила очі й помітила, що малюнок ящірки засвітився м’яким світлом, яке з кожною секундою ставало яскравішим. Це було схоже на магію вогню!

З кінчиків моїх пальців вирвався потужний потік енергії, що закрутив руни у правильну спіраль.

— Я закінчила, — ошелешено видихнула я, стискаючи кулак.

— Що?! — роздратовано вигукнула Іда, яка саме намагалася вибудувати правильну послідовність рун, але все ще не могла.

— Браво, Міно, — похвалив пан Лерой. — Я підозрював, що дух суперництва вам допоможе. Ви заслужили бал, молодець. Іда, ви теж добре старалися. Можете повертатися на свої місця.
 

Ніби в прострації, я повернулася за стіл до Ліри, міцно стискаючи пальці в кулак. Серце калатало так голосно, що, здавалося, його могли почути всі навколо.

І що? Ніхто нічого не помітив?

Я крадькома озирнулася. Студенти перемовлялися між собою, хтось кидав короткі оцінюючі погляди, але загалом усе виглядало цілком буденно. Ніхто не звернув уваги на мою руку. На те, що щось було… не так.