Читати книгу - "Магиня серед драконів , Леді Анет"

— Міно, це було неймовірно!

— Ти крута!

— Я знав! Недарма ставив на тебе.

Після заняття мене тут же оточили маги з нашого факультету, захлинаючись компліментами. Їхні обличчя світилися захопленням, наче я щойно вчинила щось неосяжне.

А, якщо подумати… то так воно і було! Точніше, я не зробила нічого надзвичайного — це зі мною сталося щось неймовірне. Долоня вже охолола, але я все одно не могла отямитися. Тому на всі ці хвалебні слова відповідала дуже ніяково.

Аудиторія поступово порожніла. Я краєм ока помітила мимохідний, але напрочуд похмурий погляд Леона. Буквально на мить. А потім він вийшов слідом за іншими.

— Міно, приходь сьогодні за нас вболівати, — несподівано кинув Дерек.

— Що? — не відразу зрозуміла я.

— Після вечері граємо в магбол. Наша команда проти драконів, — пояснив він.

— Так, приходь, ти ж принесеш нам удачу, — підморгнув Вінс.

— Гаразд, — розгублено погодилася я, глибоко занурена у свої думки.

У той момент мене більше хвилювало те, що влаштувала ця клята вогняна ящірка, ніж якийсь магбол.

І лише за вечерею я пошкодувала, що дала таку необдуману обіцянку. Мені треба було зайнятися навчанням, а не спостерігати, як хлопці змагаються за звання найкращого. Тим більше, спорт ніколи не входив до списку моїх захоплень.

А ось Ліра була в захваті. Вона тільки рада була втекти від домашньої роботи та помчати на стадіон, де проходили ігри та фізичні тренування.

Перед тим як піти вболівати, я попросила її пообіцяти, що вона нікому не розповість про мітку істинної.

— Це може принести мені великі проблеми, — попередила я. — Пообіцяй.
Дивно, як спокійно Ліра сприйняла цю новину.

На стадіон ми вирушили трійцею. Я вирішила провести час з користю і, під закочені очі Ліри, прихопила з собою домашку. Ну а що? Спочатку знання, а вже потім хлопці. Вони ж нікуди не подінуться.

До нашого здивування, більшість місць для глядачів вже були зайняті, наче сьогодні проходив якийсь чемпіонат. Ми з дівчатами влаштувалися майже в проході і змогли спостерігати за виходом чоловічих команд.

Замість навчальної форми хлопці були одягнені в спортивні футболки й штани. Вихід замикали капітани. Дерек і Леон.

Дракон не поглянув на мене, але, проходячи повз моє місце, затримався буквально на кілька секунд. І раптом він несподівано завів руки за голову, щоб зібрати волосся в хвіст, і моя щелепа впала далеко - далеко ....

У Леона. Моя. Улюблена резинка.

Якого дідька!!?