Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Ранок почався з невеликих ускладнень. Транспорт був готовий до тестового виїзду, але проблема виникла із дверима транспортного відсіку. Після аварії механізм замикання був пошкоджений, і двері, які повинні були відчинятися автоматично, залишалися заблокованими. 
— У нас два варіанти, — промовив Чарлі, уважно роздивляючись панель управління дверима. — Або ми розбираємо їх вручну, що займе купу часу, або намагаємося відновити механізм. 
— Скільки часу займе ремонт? — запитав Марк, нахилившись до панелі. 
— Якщо пощастить, година чи дві. Якщо ні, тоді краще одразу брати інструменти і готуватися до розбору. 
— Тоді давай спробуємо полагодити, — зітхнув Марк. — Не хочу ламати ще щось у цьому кораблі. 
Поки Марк допомагав із дверима, Чарлі продовжував працювати над зв’язком із супутниками. Його план щодо використання сонячних панелей для зменшення навантаження на генератори був амбітним, але вимагав зусиль. 
— Транспорт також буде споживати паливо, — пробурмотів він собі під ніс, розглядаючи карту. — Якщо ми не знайдемо спосіб економити енергію, генератори просто не витримають. 
Чарлі почав аналізувати супутники, які вдалося виявити раніше. Деякі з них знаходилися в безпосередній близькості від планети, інші були або згорілі, або втратили орбіту. Він міркував, як можна дістатися до супутників за допомогою транспорту чи іншого пристрою. 
Несподівана знахідка в технічному відсіку. Тим часом Марк вирішив оглянути технічний відсік, шукаючи додаткові інструменти або запасні деталі. Зайшовши всередину, він натрапив на щось несподіване — два супутники, які, здавалося, були пошкоджені, але все ще зберігали свою основну структуру. 
— Чарлі! — гукнув він, майже відразу розвертаючись до дверей. 
Чарлі з’явився за кілька хвилин, злегка здивований виглядом Марка. 
— Що сталося? 
— Йди за мною, це треба побачити. 
Коли вони обидва зайшли до технічного відсіку, Чарлі зупинився і замовк. Перед ним дійсно стояли два супутники. 
— Нічого собі… — він нахилився ближче, оглядаючи корпус одного із супутників. — Це ж моделі "Оріон-6". 
Старі, але надійні. 
— Їх можна використовувати? — запитав Марк. 
— Якщо панелі не пошкоджені, то так, — відповів Чарлі, уважно обстежуючи корпус. — Треба їх відкрити і подивитися, чи вціліли сонячні елементи. 
Протягом наступної години вони разом перевіряли супутники. Виявилося, що один із них на половину знищений, але другий мав дві сонячні панелі, які могли бути функціональними.

— Ми можемо використати ці панелі, — сказав Чарлі. — Але доведеться витратити час на їх демонтаж і підключення до нашої системи. 
— Скільки часу це займе? — уточнив Марк. 
— Два-три дні, якщо не буде нових проблем. 
— Тоді це точно варто зробити, — кивнув Марк. — Краще витратити час зараз, ніж залишитися без енергії пізніше. 
— Поки я займатимуся панелями, ти можеш перевірити паливні баки і скласти план з експедиції, — запропонував Чарлі. 
— Домовилися, — погодився Марк. 
Вирішивши свої завдання, вони знову поринули в роботу, повні надії, що їхні зусилля принесуть реальні результати. 
Наступні дні минули в напруженій роботі. Чарлі зосередився на демонтажі сонячних панелей із супутника, які вони знайшли в технічному відсіку. Розбирати їх було важко через пошкодження, але одна з панелей виявилася повністю цілою, і це дало надію. 
Марк тим часом перевіряв запаси палива для транспорту. Він не лише намагався зрозуміти, скільки залишилося, а й продумував можливі маршрути для експедицій. 
— Ось ця панель, здається, ще придатна, — сказав Чарлі, обережно знімаючи кріплення. 
— І що далі? Ми просто приєднаємо її до генераторів? — запитав Марк, витираючи руки від мастила після роботи з транспортом. 
— Не зовсім. Потрібно буде спочатку перевірити її цілісність, а потім інтегрувати до системи живлення шатла. Це допоможе зняти частину навантаження з генераторів і забезпечить хоч якусь стабільність у довгостроковій перспективі, — пояснив Чарлі, не припиняючи працювати. 
Кілька годин пішло на те, щоб перенести панелі до інженерного відсіку. Чарлі вдалося під'єднати одну з них до тестового генератора, і, на щастя, вона працювала. 
— Ми щойно отримали додатковий ресурс енергії, — сказав він із задоволенням. 
— Це чудово, але це лише перший крок, — зауважив Марк. — Нам потрібно більше таких панелей. 
— А для цього потрібен транспорт, — кивнув Чарлі. — Треба добити ремонт. 
Двері транспортного відсіку залишалися головною перешкодою. Після кількох спроб ремонту Чарлі прийшов до висновку, що механізм настільки пошкоджений, що його доведеться замінити. 
— Тут доведеться імпровізувати, — сказав він Марку, тримаючи пошкоджений елемент механізму. — У нас немає запасної частини, але, можливо, я зможу використати дещо із супутників. 
— Це може спрацювати? — скептично запитав Марк. 
— Чесно кажучи, шансів небагато, але я спробую, — відповів Чарлі.

Наступного дня Чарлі витратив кілька годин, щоб інтегрувати деталі зі супутника до системи дверей. І хоча механізм виглядав ненадійним, двері нарешті вдалося відкрити. 
— Ми зможемо виїхати, але я не гарантую, що ці двері працюватимуть довго, — попередив Чарлі. 
— Нам більше і не потрібно. Головне, щоб ми могли почати рух, — сказав Марк. 
Вони провели тест транспорту — двигуни працювали на середній потужності, але справно. 
— Хоч щось працює нормально, — сказав Чарлі, сідаючи за кермо. 
— Здається, ми таки на вірному шляху, — додав Марк, перевіряючи показники пального. 
Вирушати вирішили наступного ранку, давши собі ще кілька годин на відпочинок. 
Ввечері, сидячи в капітанському містку, вони обговорювали плани. 
— Транспорт стане ключем до наших експедицій, — сказав Марк. — Але що далі? Ми можемо просто вивчати планету, але чи це наблизить нас до порятунку? 
— Ми не можемо чекати бездіяльно, — відповів Чарлі. — Якщо знайдемо інші капсули, зможемо зрозуміти, чи є ще вижилі. І навіть якщо немає, їхні ресурси можуть стати для нас вирішальними. 
— Добре, тоді ранок почнемо з перевірки пального і спробуємо прорахувати маршрут до найближчої капсули, — підсумував Марк. 
Вони лягли спати з новими надіями, але в душі кожен розумів: попереду чекає ще багато труднощів. 
Наступні кілька днів Марк і Чарлі зосередилися на безпеці шатла. Після обговорення Марк наполіг, що слід завершити всі роботи з герметизації: закрити розбиті вікна, замурувати непотрібні двері й великі дірки, щоб унеможливити проникнення місцевих хижаків. 
— Це наша фортеця, — сказав Марк, показуючи на велике вікно, через яке було видно густий ліс. — Якщо щось надумає сюди пролізти, ми маємо бути впевнені, що це буде останнє, що воно зробить. 
Чарлі кивнув і почав планувати роботу. Він дістав кілька металевих листів із пошкоджених частин корабля й розрізав їх на потрібні розміри. Разом із Марком вони закріплювали ці плити, використовуючи болти, зварювальні апарати і навіть звичайний клей, який знайшли в технічному відсіку. 
— Думаю, це триматиметься, — сказав Чарлі, оглядаючи свою роботу. 
— Якби ми мали більше ресурсів, я б запропонував ще й посилити основний периметр, — задумливо відповів Марк. — Але це хоча б щось. 
Робота над дверима й дірками тривала майже тиждень. Чарлі використовував залишки металу, уламки обшивки і навіть частини пошкоджених супутників, щоб заповнити дірки. 
— Це як ліпити латки на старий човен, — пожартував він, працюючи над черговою діркою. 
— Головне, щоб цей "човен" витримав напад, — відповів Марк, допомагаючи йому утримувати металевий лист.