Читати книгу - "Полин і чебрець, Шаграй Наталія"

 Він здався. Тіло його розслабилося, а гарячий подих вирівнявся. Всього кілька хвилин й він уже поринув у сон. Я ж ще трішки посиділа, вдивляючись у його обличчя. Зазвичай різкі риси тепер здавалися м’якшими, лише ледь помітний вигин брів натякав на звичну зосередженість. Губи, що завжди кривилися у ледь іронічній усмішці, й насуплений лоб, який надавав йому суворого вигляду, зараз втратили цю напругу, відкриваючи зовсім інший вираз – спокійний й навіть трохи вразливий. Погляд ковзнув вниз – щетина темним серпанком вкривала його щелепу, а на руках, що лежали на грудях, проглядалися татуювання. Мимоволі провела пальцями по химерних візерунках. А потім потихенько встала й вийшла.

— Чудно, тільце прилаштоване. Біжу до малечі, – закусила я губу й пішла на другий поверх.

Собаки сидіти з Яном бажання не виразили й дружно затупцяли за мною. Навіть кіт й той приплутав слідом й пішов моститися спати на новому ліжку…