Читати книгу - "Мій ніжний звір, Rada Lia"

— Повірити не можу, — Орися ошелешено витріщалася на Павла, не розуміючи, чи він говорить серйозно, чи знову обманює. — Чому за весь час, що ми були разом я про це нічого не знала?

— Хіба б ти мене не кинула після цього?

— Ні, не кинула б, — відповіла Орися після секундної затримки. — Але ж в тебе була дорогезна “тесла”. Ти не міг її продати й розплатитись?

— І щоб тоді про мене інші говорили? — роздратовано промовив чоловік і задер носа. Його очі забігали. — Мене б в той клуб більше ніколи не пустили, якби дізналися, що я майно розпродаю.

Вона дивилася на нього й не розуміла, як раніше могла з ним зустрічатися. Нахабний, пихатий, й що вже правду таїти — трохи тупуватий і неглибокий.

Вона задумливо оглянула його шоколадного кольору волосся. Зараз вони їй здавалися тьмяними й брудними, прилизаними. Орися перевела погляд на його сірі очі. “Вицвілі, ніби неживі”, — промайнула в неї думка. Чому раніше вона вважала його таким привабливим, а зараз дивиться як на звичайнісінького чоловіка з купою недоліків? Дівчина зітхнула:

— Ну добре. А від мене ти чого хочеш? Нащо мені це все розповідаєш?

— Бо я впевнений, що той козел одружився з тобою, щоб позлити мене. Він просто використовує тебе. Ти ж і сама це розумієш. А я тебе кохаю, — Павло облизнув свої потріскані від морозу губи й подивився на Орисю такими божевільними очима, що їй стало страшно. — В мене є план, — він нахилився ближче до дівчини. — Ми відберемо всі гроші в Ярослава й разом заживемо довго й щасливо. Частиною відшкодуємо мій борг, а все інше витратимо на спільне життя. Поїдемо жити за кордон. Що скажеш?

Тим часом повз кав'ярню проходив Денис, головний розробник Ярослава. Побачивши Орисю, він спочатку думав зайти всередину й привітатися. Однак наступної миті хлопець помітив Павла, що якраз схилився до білявки й розповідав їй про свої плани, активно жестикулюючи й постійно хапаючи Орисю за руки. Хлопець вирішив, що краще йому не втручатися. Він спохмурнів й пішов геть.

— Ти здоровий глузд втратив? — обурилася Орися й відсунулася. — Агов прокинься. Я заміжня й нічого красти у свого чоловіка не буду. Тим паче щоб ти покрив цими грошима свої карткові борги, — вона з відразою скривилася, скочила й надягла пальто. — Більше до мене не наближайся, зрозумів? Твоя історія аж ніяк тебе не виправдовує. Я ніколи не прощу тебе за бабусю.

Вона розвернулася й вийшла з кав'ярні.

— От стерво, — мовив Павло. — Ну почекай ще.