Читати книгу - "Темні нащадки, Salamander"

Аурелія мовчки оглядала ландшафт, її очі швидко шукали орієнтири. Луги були знайомими, але водночас незвичними — магія цього місця змінила навіть звичну природу.

— Це добре чи погано? — тихо запитав Лукас, звертаючи увагу на її напружений вигляд.

— Ми ближче до замку, — сказала вона, не відводячи погляду від горизонту. — Але не варто розслаблятися.

Каель, який йшов позаду, неспішно вийшов із лісу і глянув на відкритий простір.

— Ще два дні, якщо підете без зупинок. Або менше, якщо ти, сестричко, дозволиш мені взяти все під контроль.

— Ми справимося без твоїх "послуг", — різко відповіла Аурелія, не глянувши на нього.

Лукас уважно оглядав місцевість, насолоджуючись перепочинком від гнітючої атмосфери лісу.

— Це виглядає, як початок чогось доброго, — сказав він, трохи підбадьорюючись.

— Не поспішай радіти, — похмуро додала Аурелія. — Луги здаються безпечними, але це лише ілюзія. Тут можуть бути пастки, які ми навіть не побачимо, поки не буде пізно.

Її слова повернули Лукаса до реальності, і він більш обережно почав дивитися під ноги.

Каель мовчки наблизився до Аурелії, коли вона зупинилася, щоб оглянути дорогу попереду. Він схопив її за талію і підняв у повітря.  

— Відпусти мене! — закричала вона, починаючи брикатися і бити його кулаками. — Я не жартую, Каелю!  

Його чорні крила розкрилися, і він одним потужним змахом підняв їх у небо.  

— Досить пручатися, сестричко, — холодно сказав він, намагаючись утримати її. — Інакше ми впадемо, а цього ніхто з нас не хоче.  

— Я тебе ненавиджу! — знову вигукнула Аурелія, але трохи заспокоїлася, розуміючи, що боротьба в повітрі може закінчитися погано.  

Каель лише посміхнувся, глянувши на неї своїми глибокими оніксними очима.  

— Мене не хвилює твоє ставлення, — промовив він, продовжуючи підійматися вище. — Але ти занадто повільна. У мене немає часу чекати, поки ти вирішиш дійти до замку.  

— А Лукас? — вигукнула вона, вдивляючись униз, де її супутник стояв, розгублено дивлячись на них.  

— Він впорається, — недбало відповів Каель. — Я тобі обіцяю, що він буде в безпеці. Але зараз є важливіші справи.  

Аурелія спробувала вирватися, але він лише міцніше тримав її. Її серце калатало, коли вона знову відчула знайоме відчуття польоту. Це було водночас захоплююче і страшне.  

— Ти не маєш права! — прошипіла вона, намагаючись зберігати холоднокровність.  

— Я маю більше прав, ніж ти думаєш, — тихо відповів Каель, його голос наповнений темною впевненістю.