Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Який ти ж ти нахаба, коханий,- говорить фальшиво посміхаючись, і спеціально робить акцент на слові ,,коханий''. 

-Ну який вже є,- усміхаюся на всі 32 зуби.- Скільки тобі ще бігати?

-Ще трішки й закінчую,- відповідає поправляючи свій тугий хвіст. 

-Давай тоді вже разом побігаємо, колючко?

-Гаразд,- відповідає та починає легким темпом бігти. 

       Тридцять хвилин пекла. Я навіть себе так не тренерую, як вона. Весь час не міг відвести від неї погляду, так само як і вона. Під час пробіжки кидала на мене якісь не зрозумілі погляди. Коли ми нарешті зупинилися, моя вже фіктивна дівчина не стрималася та запитала.

-Виходить ми сьогодні разом маємо з'явитися, в університет?

-Так,- переводжу подих та продовжую.- Підемо зараз приймемо душ, переодягнемося й зустрінемося на низу. Гаразд?

-Гаразд,- дівчина починає крутитися в різні сторони наче хоче щось запитати. Не витримую.

-Колючко, тебе щось хвилює?- вона підіймає на мене свій погляд та відводить дивлячись на галявину з ромашками. Її улюблені! Кіра підходить та вириває одну. 

-Та так, трішки переживаю,- дівчина обертається до мене й підходить ближче.- Йдемо? Нам все-таки душ потрібно прийняти, не прийдемо на пари в поті.

-Кохана, маєш на увазі, прийняти душ у двох?- нахабно підморгую. Колючка аж зашарілася, але ще більше розізлилася.

-Ні коханий! Я мала на увазі, що кожен прийме душ, в себе. Це зрозуміло, нахаба?- вона різко розвертається та б'є своїм довжезним хвостом по обличчі. Боляче! Але все одно радію, що зміг ходьби трішки забрати її хвилювання.

-Зрозуміло, колючко.

          Дійшовши до будинка, ми розбіглися по своїх кімнатах. Хлопці вже одягалися, швидко з ними привітався та побіг в душ. Скинувши спортивні шорти та футболку, включаю воду та заходжу під струмені прохолодної води. Бадьорить! Прийняв швидкий душ та пішов одягатися. Рухався швидко наче боявся запізнитися. Дарма, на свою фіктивну дівчину я чекав ще хвилин 15-20. 

          Коли вона спускалася сходами зі своєю сестрою, то щось дорогою пояснювала. Щось махала руками та ніби малювала щось в повітрі своїм червоним манікюром. Дівчина не одразу побачила мене, я мав аж підійти ближче, щоб вона мене нарешті помітила. 

-Гліб привіт,- вітається сестра. Знову розпущене волосся, і легка голуба сукня, яка вище коліна. Доволі мило та дуже гарно. 

-Привіт, сестричко,- підходжу та цілую в скроню. Віола здивовано дивиться на нас.

-Ти сестра Гліба?- здивуванню не було меж.

-Так. А що?- запитує Мая. Я тим часом переводжу погляд на Кіру, і оглядаю її з ніг до голови.

      Вона в чорних штанах, і в білому топові на бретельках. Зверху накинута світла сорочка. До речі ми з нею доволі добре виглядаємо. Я також сьогодні вдягнув чорні штани та білу футболку поло. 

-Привіт, кохана,- вітаюся та підходжу до неї ближче. Шепочу їй на вухо.- Я можу тебе обійняти?

-А ти я бачу не забув, про мою умову?- хитро посміхається, а тоді киває. Я обіймаю її за талію та притискаю до себе. 

-Не забув, як бачиш,- обертаємося до дівчат та бачимо шоковані лиця. О так, саме такої реакції я чекав. 

-Ви, що пара?- вигукнула Діна. Дівчина шокована не менше інших. Народ який ще був в будинку почав обертатися. Здивованні лиця були в кожного. Всі тут знають мене, а ще всі знають, що я давно не заводжу стосунки. Тому це очікувано.

-З біса два! Ви серйозно пара?- запитує здивовано Віола та лається англійською. 

-Так.

-Так,- вимовляємо одночасно з колючкою. До нас приєднуються хлопці, і на лиці Дема та Єгора також відбивається здивування. Дем'ян запитально дивиться на мене, а я просто знизую плечима. Ой друже, якби я міг, то обов'язково розповів. Але ми з колючкою підписали договір, де є умова, що про нього ніхто нічого знати не буде.

-Гліб, можна тебе на пару слів?- запитує друг. Я відпускаю Кіру й відходжу з Дем'яном подальше.

-Що це в біса значить?- знервовано запитує.- Ви ж тільки познайомилися недавно! Як так вийшло, що сьогодні ви вже пара?

-Ось так,- відповідаю спокійно. Мені неприємно брехати найкращому другові, але виходу немає. 

-Алчевський, чорт би тебе подрав! Ти щось не договорюєш!- випускає свої припущення. Єдине через, що я хвилювався справді, це щоб батьки не спалили нас і сам Дем'ян Балановський. Бо цей молодий чоловік дуже спостережливий, і викриває брехню одразу.

-Слухай Дем, ось так неочікувано вийшло. Ми з нею вчимося на одному факультеті, почали спілкуватися та й врешті решт почали зустрічатися.

-Ні, тут щось не так. Ти брешеш, я ж бачу!- бляха, якого біса він пристав.

-Слухай Балановський, часом не ти замутив з дівчиною в перший же день? А через місяць кинув?- обличчя Дем'яна одразу перемикається.

-Заткнись! І не згадуй цього більше!- різко гаркнув друг. Я знав куди надавити, і зробив це. Сьогоднішній день буде важчим, чим я очікував. Треба довести Дему, що ми пара й подобаємося одне одному.

***

       Всім привіт) Нова глава трішки пізно вийшла, бо я трішки не розрахувала зі своїм часом🫣 Ваші вподобайки та коментарі надихають😘 Всім хорошого дня, і гарного прочитання🥰