Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Семеро підземних королів 📚 - Українською

Читати книгу - "Семеро підземних королів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Семеро підземних королів" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 37
Перейти на сторінку:
події в Країні Підземних рудокопів.

Правитель зрозумів усю важливість справи. До нього напередодні прибув швидконогий дерев’яний листоноша, який доставив укази Страшила Мудрого, що стосувалися керівництва Блакитною країною. Цьому листоноші й наказав Кокус віднести песика у Смарагдове місто.

Доручення було виконане з надзвичайною швидкістю: дерев'яний гінець не втомлювався, як живі істоти, і міг бігти день і ніч, тим паче, що в темряві він бачив так само добре, як і при сонці.

Через десять годин листоноша вдарив у дзвін біля воріт Смарагдового міста. Після третього удару хвіртка відчинилася, і на порозі куполястої кімнати, прикрашеної незліченною кількістю смарагдів, з'явилась маленька людина в зелених окулярах. Це був Вартовий Брами Фарамант. На боці в нього висіла сумочка з зеленими окулярами різних розмірів.

— Ага, це ви, — спокійно сказав Фарамант. — Я чекав на вас А де панна фея Еллі?

Довідавшись про те, що Еллі в полоні, Фарамант здивувався, потім сказав:

— Я проведу вас до правителя міста Страшила Мудрого, котрий, як і я, дуже засмутиться. Але ви повинні надіти зелені окуляри. Такий наказ Гудвіна Великого і Жахливого. Якось ми цей наказ порушили, і нас за це спіткало велике лихо.

Він вибрав із сумки окуляри, сказав: «Це ваші, тут є позначка», — надів на голову Тотошка і клацнув ззаду маленьким замочком. І зразу ж перед очима Тотошка все заграло різноманітними відтінками зеленого кольору.

Невідомо, як це сталося але тільки-но Тотошко зі своїм провідником ступив кілька кроків на вулиці, де високі будинки вгорі майже сходились і кидали прохолодну тінь, як усе місто вже знало про сумну долю Еллі.

Мешканці міста висовувалися з вікон, висловлюючи песикові своє співчуття, а багато людей виходили з будинків і йшли за Тотошком та Фарамантом.

До палацу підійшов уже цілий натовп схвильованих людей, але їм довелося довго гукати й стукати палицями по бильцях огорожі, перш ніж вони привернули увагу Довгобородого Солдата. Той, як завжди під час служби, стояв на вежі, вдивляючись у дзеркальце і розчісуючи свою розкішну бороду, що спускалася аж до землі. Нарешті він почув шум і крики, опустив підйомний міст і підхопив у свої обійми Тотошка, якого дуже любив.

Бракує слів, щоб описати горе Страшила й Кагги-Карр, яка гостювала в нього, коли вони довідалися про те, що їхня улюблениця Еллі потрапила в полон до підземних жителів і в неї нема жодної надії вирватися від них.

Страшило задумався. Він думав так довго, що голки і шпильки, додані Гудвіном до його мізків, полізли назовні. Згодом він сказав:

— Треба покликати Залізного Дроворуба. Звичайно, розумні мізки — найголовніше на світі, але й серце, що любить, багато варте. Вдвох ми скоріше щось придумаємо.

І Кагги-Карр зразу ж полетіла за Дроворубом. Через чотири дні Дроворуб появився у супроводі маленького дідуся Лестара найкращого майстра країни Мигунів. Дроворуб повідомив, що ворона принесла йому сумну звістку і полетіла далі, у царство Сміливого Лева, аби розповісти і йому про те, що сталося.

Розповідаючи про нещастя, яке спіткало Еллі, Дроворуб був так прикро вражений, що в нього сльози потекли з очей, щелепи заіржавіли, і він тільки махав руками і не міг вимовити ні слова.

— Знову ти онімів! — закричав Страшило, він відв'язав від пояса Дроворуба маслянку і змастив суглоби товариша. — Ти ж власні, що тобі зась плакати!

— Н-не м-міг стриматися — натужно вимовив Дроворуб. — М-мені т-так її шкода…

— Ти вже й заїкатися почав, — невдоволено мовив Страшило, — а раніше з тобою такого не траплялось.

— Щ-що зробиш, с-старію, милий друже, — зізнався Дроворуб. — Варто мені розчулитися, і вже не можу розмовляти. Треба буде порадитися з лікарем.

Тотошкові довелося докладно повторити для Дроворуба і Лестара розповідь про пригоди в підземеллі. Еллі та Фред були заочно удостоєні багатьох похвал за свою поведінку. Правда, песик не жалів фарб Почувши про зникнення Сонної води, Лестар багатозначно крякнув.

— Ви щось хотіли сказати? — поцікавився Страшило.

— Ні, це я так, спало щось на думку, та, напевне, безглузде…

Кагги Kapp, незважаючи на свої роки, була швидкокрилою і не зволікала з поверненням. Вона побувала у царстві Лева і прилетіла з істотними новинами.

— Лев збирається йти війною на підземних королів, — сказала Кагги-Карр. — Коли він довідався, що королі тримають Еллі в полоні і не хочуть відпускати, то нечувано розлютився. Якщо б вони в той час потрапили йому під руку… тобто під лапу, я не знаю, що б він з ними зробив. Ой, боюсь, що Гудвін дав йому надто велику порцію сміливості, — стурбовано додала ворона.

— Що він робить? — запитав Страшило.

— Коли відлітала, він зібрався розсилати гінців по своєму царству — оголошувати про загальний збір війська.

— А ми хіба гірші? — закричав Страшило, і його солом'яні груди наповнились войовничою відвагою. — І ми зможемо зібрати військо, чи не так, Дроворубе?

— Я задля Еллі піду назустріч будь-якій небезпеці, — запевнив Залізний Дроворуб.

— І ми, Мигуни, також, — підтвердив Лестар. У розмову втрутився Фарамант.

Ми приймаємо дуже важливе рішення, — зауважив він, — і я думаю, що про це треба повідомити Еллі.

— Правильно, але як це зробити? — спитав Дін Гіор.

— Напишіть листа, а я його доставлю, — озвався Тотошко.

— Любий Тотошко, ми наперед дякуємо тобі за послугу, але як ти це зробиш? — поцікавився Фарамант.

— Із підземелля у горішній світ не кожен зуміє вийти, а я це зробив, — похвалився песик. — Ну, а потрапити туди для мене — раз плюнути!

Фарамант і Дін Гіор сіли писати листа.

ТОТОШКО ПРИНОСИТЬ ЛИСТА

инуло коло двох тижнів, відтоді як зник Тотошко. Королі ні в чому не підозрювали Еллі, бо вона вчинила розумно: не чекаючи, поки її розпитуватимуть про зникнення песика, вона сама прийшла до Ментахо і звинуватила шпигунів у тому, що вони погано стежили за собачкою.

— Бідний мій, любий, дурний Тотошку! — кричала Еллі, витираючи сльози. — Напевно, його з'їв якийсь жахливий Шестилапий а ваші люди не вберегли мого песика!

Закінчилось усе тим, що Ментахо навіть вибачився перед Еллі за недбалість шпигунів.

Еллі і Фред жили у постійній напрузі. Арриго зумів шепнути їм, що задум вдалося втілити і що Тотошко зустрівся з Жуванами Тепер залишалося чекати якихось кроків з боку Страшила й Залізного Дроворуба, але як повільно тяглися дні очікування!

На п'ятнадцятий день після зникнення Тотошка Фред і Еллі гуляли берегом Середнього озера, з тугою дивилися на його свинцеві води, освітлені золотистим відблиском хмар. На відстані походжали двоє наглядачів, які

1 ... 25 26 27 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Семеро підземних королів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Семеро підземних королів"