Читати книгу - "Веселий ярмарок"

— Ти зігрів моє серце, друже.

— Ми з нашого пансіонату,— повідомив бармена чорнявий.

— Хіба ми не схожі на завсідників «Колгоспника»? — спитав русявий.

— Серпень — не сезон для селян,— ухильно відповів бармен.

— Кому потрібен цей серпень?—підтримав Іраклій. — Моє тіло проситься в лютий,— сказав Остап.

— Грудень теж має свої принади, дорогий,— зауважив Іраклій.

— Тільки лютий!— затявся Остап.

— У лютому фрукти,— згадав Іраклій.

— Навіть сухофрукти,— сказав Остап.

— Саме їх я мав на увазі, дорогий.

— А лютневі дощі?

— Чудові дощі!

— Вони назавжди залишаться у моєму серці!

— їв попереку, дорогий!

— Чудовий сезон!

— Сезон для селян!

— Все чудове — селянам!— підсумував Остап.

— Що будемо?— перебив бармен.

— Що будемо?— повернувся Остап до Іраклія.

— Що будемо?— повернувся Іраклій до бармена.

— Коньяк і шампанське,— повідомив бармен,— портвейну нема.

— Нема портвейну, Остапе!

— Не край собі серце, Іраклію!

— Портвейн є в їдальні,— сказав бармен.

— Чудова їдальня!

— Чудові мухи!

— Чудовий портвейн! Чому ти не любиш портвейну, Остапе?

— Люди кажуть, що коньяк корисніший, друже.

— Вір людям, Остапе!

— Я вірю їм, Іраклію!

— Правда, дорогий?

— Свята правда, друже!

— Ти віриш, що я теж їм вірю, Остапе?

— Я вірю тобі, як собі, Іраклію!

— Добре вірити людям! Візьмемо коньяк.

— І шампанське,— додав Остап.

— Як? Хіба я не замовив шампанське?

— Ти замовив, але подумки, Іраклію.

— Бармен має вгадувати думки клієнтів!

— Якщо він справжній бармен...

Бармен позеленів.

— Важко вивчитися на справжнього бармена, Остапе!

— Важко, але вивчаються.

— Вивчаються робити коньяк з портвейну та горілки.

— Приємно чути.

— Але не пити.

Бармен зашарівся.

— Коньяк і шампанське,— замовив чорнявий.

— Чи не забагато?— спитав бармен.

— Ми візьмемо ще,— заспокоїв русявий.

— Між іншим,— заявив бармен, відкорковуючи пляшки,— наша професія за навантаженням прирівнюється до праці металургів.

— Жаль барменів,— сказав русявий.

— Жаль до сліз,— підтримав чорнявий.

— Допоможемо людині?

— Влаштуй, влаштуй його на мартен!

— Я влаштую його на конвертор.

— Влаштуй, влаштуй його на конвертор, він з колиски марив конверторами!

— Я використаю свої парламентські зв'язки,— сказав русявий.— Де телефон?

— Не треба,— зблід бармен.

— Жаль,— зітхнув Остап.

— Жаль до сліз чорну металургію,— схлипнув Іраклій.

Бармен одсунувся у темний закуток.

Як дзвони, вдарили келихи.

— Не забувай стару дорогу і старих друзів!

— Будь квітучий, як весна, здоровий, як вода, багатий, як земля!

— За Миргород!

— За Сурамі!

— Гамарджос!

— Будьмо!

Поступово дійшли до Владивостока.

— Тут затишно,— схвалив русявий.

— Сієста,— додав чорнявий.

— Незабаром прийдуть,— зауважив бармен.— У вечірніх туалетах.

— У тебе є вечірній туалет, Остапе?

— Аякже! Він же ранковий і полуденний. Нужником зветься.

— Я не про ті туалети,— сказав бармен.

— Ми бережемо вечірні туалети,— повідомив чорнявий.

— Ми люди дипломатичного протоколу,— сказав русявий.

— Дипломатичний протокол вимагає каву, Остапе!

— Ти вгадав моє дипломатичне бажання, Іраклію!

— Спочатку розплатіться,— буркнув бармен. Русявий видобув солідну асигнацію. Чорнявий накрив

Її купюрою ідентичного достоїнства.

— Прошу за столик для почесних гостей!— розцвів бармен.

— Почесні гості ніколи не розплачуються,— зауважив Остап.

— Я теж помітив таку тенденцію,— підтримав Іраклій. Тим часом бар пансіонату «Колгоспник» залюднився.

Переважали глибокі декольте, час від часу спалахували діаманти чистої води, але траплялися і джинси з символами віддалених артілей.

— Землелюби,— сказав русявий.

— Хлібодари,— сказав чорнявий.

Шинквас атакувала спрагла молода отара. Верховодили емоційна юнка та бевзь, облагороджений прищами.

— Якісь піджаки вперлися на наші місця! — пищала юнка.

— Чортили!—висловився бевзь.

— Наша зміна,— зазначив русявий.

— Юні колгоспники,— розчулився чорнявий.

— Ці дітки нам насіють, Іраклію.

— І головне, нажнуть, Остапе.

— Оголена пищалка, напевне, доярка,— показав русявий на емоційну юнку.

— А прищ, напевне, технік штучного запліднення,— показав на бевзя чорнявий.

— Ви знаєте, хто мій папа?— зойкнув прищ.— Він вам покаже!

— І мій предок вам покаже!— зайшлася пищалка.

— Як гадаєш, Остапе, чий папа вище?

— Гадаю, папа папиного синка, Іраклію.

— А чому, дорогий?

— Бо пищалка хоч і нахабна, але красива і навряд чи б упадала біля прища, якби її батько був вище.

— Маєш рацію, Остапе, коли зніматимуть її папу, допоможе його папа.

— Такі шлюби нині популярні, Іраклію!

— Надзвичайно популярні, Остапе!

— Ви багато собі дозволяєте!— галасувала отара.

— Дай діткам соку,— сказав чорнявий бармену.

— Вони п'ють інше,— зауважив бармен.

— Вони п'ють соки!— наполягав чорнявий.

— Наші соки,— додав русявий.

Отара випарувалась.

— Бачу справжніх мужчин!— вигукнула пишна блондинка, вмощуючись по праву руку Іраклія.

— Справжні мужчини тут дефіцит,— виникла струнка брюнетка по ліву руку Остапа.

— Ах, вперше бачу зблизька живих селян!— стріпнула білою гривою світська левиця і присунулась до Іраклія.

— Ах, милі наші пейзанчики!— прикрила чорними патлами Остапове плече емансипована пантера.

— Але ж ваші чоловіки...— почав Іраклій.

— Не нагадуйте про тих архівних кажанів!— закотила очі блондинка, переміщуючи обручку на ліву руку.

— Рятуємось від них по курортах!— пустила бісики брюнетка, дублюючи комбінацію з обручкою.

— Джентльмепи! Є пропозиція махнути в шашличну на Ріцу!— проголосила левиця.

— Зловимо кайф!— підтримала пантера.— У вас є машини?

— Є!— сказав Остап.— У нього «Сакартвело».

— Є!— сказав Іраклій.— У нього «Колос».

— Ура!— піднесли келихи дами.— Вип'ємо за свято, яке завжди з нами!

— Хемінгуея на них нема,— шепнув русявий.

— Його,— кивнув чорнявий,— Ернеста...

Юрій Кругляк

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ

Не дуже добре, кажучи між нами,

Коли один женеться за двома зайцями.

Та гірш іще, коли на два зайці

Приходиться по двісті два стрільці.

ЧИМ ВИЩА ПОСАДА

Чим вище піднявсь по службовій драбині,

Тим більше добра ти повинен зробити Людині.

В житті ще, як кажуть, подекуди часом буває:

Чим вища посада, тим вище він ніс задирає.

ВСЕ В НОРМІ

На службі він сидить, папери множить,

Нема порушень і поступків аморальних...

Ніщо його не мучить, не тривожить,

Окрім зарплати, прогресивки й преміальних.

ЙОГО СВЯТИНЯ

Його святиня — грошики у схованці,

Все інше — блеф, пустопорожній звук.

Якщо із нього витрясти карбованці,

Він