Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Химерне сяйво 📚 - Українською

Читати книгу - "Химерне сяйво"

902
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Химерне сяйво" автора Террі Пратчетт. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 76
Перейти на сторінку:
впустив зброю; саме в ту хвилю почувся неприємний короткий сочистий звук, і друїд повалився долілиць. Позаду нього щуплявий старий з довгою бородою висмикнув свого меча з мертвого тіла, витер його пригорщею снігу і сказав:

— Мене діймає біль у попереку. Мошете понешти шкарби.

— Скарби? — пискнув Двоцвіт.

— Еге. Намишта й інший мотлох. Золоті обручі. У них їх доштобіша. Ото вам і швятенники, — прошамкотів старигань. — Їм би лишень торквеши, торквеши, торквеши. Хто ошь те дівча?

— Вона не хоче, щоб ми її рятували, — сказав Двоцвіт. Дівчина кинула на старого зухвалий погляд потемнілими від досади очима.

— А мені начхати! — сказав він і одним махом підхопив її, продибав кілька кроків і, скрикнувши від болю, яким до нього озвався його артрит, бехнувся на землю.

За хвилю, все ще лежачи долілиць, він обізвався:

— Чого штоїш як вкопана, тупе стерво... допоможи мені підвештися, — на превеликий подив Ринсвінда — і її, напевне, також — вона послухалася.

Ринсвінд тим часом намагався підняти на ноги Двоцвіта. У нього на скроні була подряпина, не дуже серйозна, на перший погляд, але куций чоловік лежав непритомний, з ледь тривожним усміхом, що застиг на його обличчі. Він дихав поверхнево і — якось дивно.

А ще він був легким, мов пір’їна. Не просто важив значно менше, ніж мав би, а став практично невагомим. Якби чарівник тримав на руках тінь, це коштувало б йому не більших зусиль.

Ринсвінд пригадав, що друїди, як оповідали, мали у вжитку рідкісні й вельми небезпечні отрути. Подейкували, звісно, — і переважно ті ж самі люди — що шахраї завжди мають близько посаджені очі, що блискавка не б’є в той самий камінь двічі, і що якби боги хотіли, щоб люди могли літати, вони б видавали їм квитки на літак. Однак щось у цій легкості Двоцвіта налякало Ринсвінда. Налякало так, що в душі похололо.

Він поглянув на дівчину. Стариган висів у неї на плечі, тож вона, мовби перепрошуючи, послала Ринсвінду ледь помітну вибачливу усмішку.

Десь на рівні її попереку озвався голос:

— Ушьо жабрали? Драпаймо звідши, доки вони не вернулишя.

Ринсвінд згріб Двоцвіта в оберемок і побіг слідом за ними. Що йому ще лишалося.


У старигана був великий білий кінь, прив’язаний до зачахлого дерева у заметеному снігом вибалку, трохи поодалік від кам’яних кіл. Він був гладкий, лискучий, і загалом враження першокласного бойового скакуна лише трішки псувало гемороїдальне кільце, підв’язане до сідла.

— Гаразд, опушти мене на жемлю. У підшідельному в’юку є пляшчинка з деяким маштилом. Якщо тобі не трудно...

Ринсвінд посадив Двоцвіта під дерево, приперши спиною до стовбура так дбайливо, як лиш зумів, і при місячному сяйві — а також, як він помітив, при червоному світлі лиховісної нової зірки — вперше уважно поглянув на свого рятівника. Чоловік мав тільки одне око; друге закривала чорна пов’язка. Його худорляве тіло було густо вкрите шрамами і зараз стугоніло від болю через розтягнуті сухожилля. Його зуби, вочевидь, вирішили покинути його давним-давно.

— Ти хто? — спитав чарівник.

— Бетан, — відповіла дівчина, втираючи повну пригорщу смердючої зеленої рідкої мазі в спину старого. Вона робила це з виглядом особи, котра — якби її попросили подумати і сказати, як можуть розвиватися події після того, як лицар на білому коні викраде її з вівтаря для жертвоприношення непорочних дів, — напевне, не подумала би про розтирання, але котра — тепер, коли вже було очевидно, що розтирання спини героя тебе таки спіткає, — мала твердий намір зробити це якнайкраще.

— Я мав на увазі його, не тебе, — сказав Ринсвінд.

Одне зіркате око поглянуло на нього.

— Коен — моє ім’я, хлопче, — руки Бетан завмерли.

— Коен? — вражено перепитала вона. — Коен Варвар?

— Влашною персоною.

— Зажди, зажди, — отямився Ринсвінд. — Коен — це такий здоровий хлоп’яга, шия наче у вола, а груди м’язисті, наче мішок із футбольними м’ячами. Іншими словами, він — найславетніший воїн на Диску, жива легенда. Пам’ятаю, мій дідусь розповідав мені, що бачив його... мій дідусь розповідав, що.... мій дідусь...

Знітившись, він замовк під поглядом, який, здавалося, просвердлить у ньому дірку.

— Ох, — видихнув він. — Ох. Ну, звісно. Вибач.

— Так, — сказав Коен і зітхнув. — Вше правильно, хлопче. Я живу у швоїй легенді.

— Божечку! — сказав Ринсвінд. — То скільки ж тобі, власне, років?

— Вішімдесят шім.

— Але ви були найкращим з усіх! — вигукнула Бетан. — Барди все ще співають про вас пісень.

Коен пересмикнув плечима і зойкнув від болю в крижах.

— Я жодного ражу не отримав жа це роялті, — додав він між іншим. Він сумно дивився на сніг. — Така ошь шага мого життя. Вішсімдешят років у шправі, і що я з того отримав? Біль у попереку, ґулі, рожлад травлення і шотню ріжних рецептів шулу. Шуп! Як же він мені обрид!

Бетан наморщила чоло, силкуючись вгадати, що то за страва.

— Шуп?

— Суп! — пояснив Ринсвінд.

— Еге ж, шуп, — нещасним голосом підтвердив Коен. — Це все через жуби. Знаєш, ніхто не шприймає тебе шерйозно, коли ти беж жубів, ти тільки й чуєш від них: «Іди погрійся біля вогню, діду, та ж’їш трохи шу...», — Коен пропік чарівника поглядом. — Недобрий в тебе кашель, хлопче.

Ринсвінд відвів очі убік, не наважуючись поглянути на Бетан. І тут його взяв жаль. Двоцвіт все ще сидів, припершись спиною до дерева, у блаженному безпам’ятстві і з таким докірливим виразом обличчя, який лиш можна було собі уявити за тих обставин.

1 ... 25 26 27 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Химерне сяйво», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Химерне сяйво"