Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

— Що ви творите? — обурено випалив Арк на підвищених тонах, заступаючи мене собою і відтісняючи назад.

— Послухай, я не можу і не маю наміру цього терпіти! — закричала дівчина. Чорт, ось точно зараз дитину розбудить!

— Годі! — прогарчав некромант, буквально відтягуючи її від нашого порогу… до речі, не забувши вискочити зі своїх дорогоцінних капців і засунути ноги до вуличного взуття.

— Нічого не годі! — скрикнула блондинка, тупаючи ніжкою в дорогому черевичку. — Вони вже вибрали дату весілля, розумієш? Я не хочу за нього заміж і нізащо не вийду!

— Вийдете, ще як вийдете, — роздратовано промовив Аркадій, тягнучи дівчину вниз під'їзними сходами з просто вражаючою швидкістю.

— Це все несправедливо! — ніяк не заспокоювалася вона. — Мені не потрібен ніхто інший! І я не переживу, якщо вони мене видадуть за нього! Стати дружиною іншого, лягти з ним у ліжко, народжувати від нього дітей… Нізащо! Я взяла з собою коштовностей достатньо, щоб почати нове життя, і я готова втекти зараз! Ти ж знаєш, як я!..

Раптовий стукіт дверей під'їзду обірвав істеричне белькотіння, залишивши лише тишу. В якій я ще кілька секунд нерухомо стояла, підмітаючи підлогу щелепою, перш ніж зачинити двері... і побігти до дитини, яку ця сцена все ж таки розбудила.

Аркадій повернувся додому за годину з гаком. Похмурий, роздратований. І нервово сів у крісло з виглядом людини, яка однозначно не має наміру ні про що розмовляти.

— Не звертай уваги, все гаразд, — тільки й сказав він, не дивлячись мені в очі.

Мене ж не відпускало дивне відчуття, ніби обличчя цієї дівчини мені вже знайоме. І не тільки за тією зустріччю біля відділку.