Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Хованки з хижаком, Ендрю Мейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Хованки з хижаком, Ендрю Мейн"

1 663
0
12.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хованки з хижаком" автора Ендрю Мейн. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 84
Перейти на сторінку:
напад.

Я навіть шість днів зачекати не в змозі. Починається семестр, і я вже спізнююся на наради факультету.

Можна було б поїхати до Парвела, міста, поблизу якого знайшли Рею, та навряд чи мені там відкриється щось нове. Важко навіть уявити, що саме я міг би там довідатися.

Я можу уявити лише, як дізнаюсь одне — її смерть дуже нагадувала смерть Джуніпер.

Що мені треба, то це принаймні частково підтвердити свої підозри.

Підозри — чи радше припущення — зводяться до того, що вбивця Джуніпер робив це багато разів, і його напади нагадують напади тварини. Я подумки занотовую: розібратися, що це все означає, якомога точніше. Мені відомо лише, що з самого початку детектив Ґленн вважав: підозрюваною може бути людина.

Ножі?

Я також певен, що в більшості випадків тіл узагалі не знайшли.

Отже... все, що мені потрібно — це незареєстрований напад тварини та тіло, яке так і не знайшли.

Ага, як просто...

Я повертаюся до точок зниклих безвісти, що відображаються на стіні. Декілька з них зосереджені в густій фіолетовій смузі кола вбивці.

Це не обов’язково означає, що він відповідальний за будь-яке з цих зникнень, проте якби вам були відомі дві різні ділянки парування тюленів і між ними розташовувалася б точка, де вони нерідко зникають, були б усі підстави вважати, що там плаває акула.

Останній випадок зареєстровано майже півтора року тому в місті Гудзон-Крик. Повідомлялося про зникнення жінки на ім’я Челсі Бакорн. Її подруга, Ембер Гаррісон, сповістила поліції, що, на її думку, Челсі викрали.

Гаррісон розповіла, що вони йшли лісом і Челсі просто зникла з її поля зору.

Доволі дивний випадок. У новинах мені трапляється лише два повідомлення про те, що сталося. У першому йдеться про те, що Ембер тоді була перезбуджена, а у свідченнях суперечила сама собі. У поліції не знайшли жодних доказів її причетності й відпустили.

Якби я вирішив почитати між рядків, звучало б так, ніби вони пішли до лісу добряче обдовбатися. Свідчення Ембер могли не сприйняти серйозно, якщо вона була під чимось.

Однак вони з Челсі також ідеально підходять на роль жертв.

До Гудзон-Крика чотири години їзди. Я закидаю речі до «Експлорера» і залишаю ключі від номера дівчині за стійкою реєстрації.

Певно, їй лишається тільки здогадуватись, навіщо мені знадобилася кімната всього на чотири години.

Розділ 25

Гудзон-Крик

Гудзон-Крик — це ряди занедбаних будівель по обидва боки від шосе, що чіпляються до дороги, мов молюски до гнилої пристані. Якби це була екосистема, я б сказав, що вона на межі занепаду.

Знаки «Продається» стирчать на ділянках землі з напівзруйнованими будинками, які виглядають так, ніби двоногих мешканців у них не було роками.

Подекуди я помічаю ознаки життя. Оббиті алюмінієм трейлери, вкриті вицвілою фарбою, з одягом, що сохне поруч на мотузках. Хтось там таки живе, якщо, звісно, це можна назвати життям.

Під час своїх подорожей я надивився на злидні. Не всілякі злидні випромінюють відчай. Я бував у гетто, де ночами вимикається світло, але не стихає жива музика. Я відвідував такі нетрі, де нова пара взуття — така сама рідкість, як автомобіль «Тесла», та все ж люди носять домоткане вбрання, яскравішого за яке я в житті не бачив.

Гудзон-Крик не такий. Тут немає нових будівель. Жодних ознак того, що це місто прагне вижити.

Єдине, що не розвалюється — це нові блискучі автомобілі, які я подекуди бачу на зарослих бур’янами під’їзних доріжках.

У цих людей проблеми з пріоритетами.

Чи ні?

Ви би вкладали кошти у благоустрій, якби знали, що вартість вашої землі падатиме й далі? Може, краще витратитися на рятувальну капсулу зі шкіряними сидіннями та аудіосистемою з Bluetooth?

Мені ніколи не зрозуміти, звідки люди беруть гроші на шикарні позашляховики та корвети.

Гадаю, річ завжди в якійсь комерції. Колись дуже давно Гудзон-Крик, можливо, був шахтарським містечком або важливим залізничним вузлом.

А тепер? Це лише місцина між пунктом А та пунктом Б.

Усе ж, згідно з фіолетовим слідом, який видала МААТ, існує висока ймовірність, що убивця тут бував. Неодноразово. Він проїжджав цим самим шосе й визирав із вікна на ті ж самі занехаяні будинки, на які зараз дивлюся я.

Може, він вирішив, що ця місцина достатньо занедбана, щоб стати його мисливськими угіддями?

Місто, в якому зупинилася Джуніпер, було Гудзон-Криком менших масштабів. На мотелі, де вона зупинялась, висить вицвіла неонова вивіска, а одна зі стін оббита голою фанерою. Автомайстерня «Брайсонз» — звалище, яке дає власнику заробіток лише тому, що він знає, як замінювати шини й мастило.

Мене безуспішно намагається обігнати вантажівка, позаяк я ледве повзу, роззираючись навколо. Я натискаю на педаль газу і прямую туди, де, якщо вірити GPS, розташований центр Г’удзон-Крика.

Дорогою я минаю єдину на багато миль нову будівлю. Це величезна станція технічного обслуговування для далекобійників. Поруч тулиться закусочна зі стоянкою, повною машин.

До мерії, певно, їхати ще з милю, та це точно центр усього живого в місті.

Коли я шукаю відповідей як біолог, нескладно зрозуміти, з чого починати. Я можу зателефонувати до офісу Служби рибних ресурсів та диких тварин або ж до Фермерського бюро.

За кордоном я починаю з кафедри біології найбільшого університету, а тоді використовую мережу знайомств, доки не знаходжу людину, якій щось відомо про деревних щурів або ж про певний вид квіткових рослин.

Якби я був поліціянтом, то, певно, просто подався б до найближчого відділку та поговорив би зі слідчим.

Проте після того як мене щойно випхали з одного поліційного відділку, я не надто охочий потикатися до іншого.

Однак є ще одне джерело, до якого я звертаюся у чужих країнах, де місцеві не довіряють іноземцям.

Воно ніколи мене не підводило. Щоб його знайти, GPS не потрібен: достатньо просто спостерігати. Я впевнений, що навіть у такому жалюгідному місці, як Гудзон-Крик, знайду його.

І справді: ось я бачу хрест поруч із маленькою церквою. На стоянці припаркований старенький «Форд Фокус».

У будь-якій країні, у будь-якому містечку, де б я не бував, неважливо, як далеко від цивілізації, я завжди міг знайти священика, черницю чи імама, готових мені допомогти.

Я вирішую почати звідси й заїжджаю на стоянку.

Церква складається з трьох окремих будівель, поєднаних критими доріжками. Я стукаю у двері будівлі, що нагадує адміністративну, проте виявляється, що там нікого нема. Інші двері також замкнені.

З іншого боку будівлі долинає звук газонокосарки. Завернувши за ріг, я помічаю чоловіка у

1 ... 25 26 27 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хованки з хижаком, Ендрю Мейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хованки з хижаком, Ендрю Мейн"