Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

— Я маю право на телефонний дзвінок! Хочу скористатися цим.

— Фільмів передивилася, чи що? — з глузуванням питає той.

— Ні, я знаю свої права!

Правоохоронець хитає головою, але дозволяє мені скористатися своїм телефоном. Звичайно ж, я набираю Женю. Він у нас адвокат, за лічені хвилини має мене витягнути.

— Ну? — нетерпляче поглядає на мене чоловік.

— Слухавку не беруть. Зараз, ще хвилинку, — тремтячими пальцями я шукаю в контактах ім’я того, кому, напевно, варто було в останню чергу дзвонити, й сама собі пояснити не можу, чому саме йому.

— Авроро, я трохи зайнятий, потім наберу, — летить мені без вітання після четвертого гудка.

— Даміре, почекай, це дуже терміново, — майже кричу в слухавку.

— Говори.

— Мені допомога потрібна, історія довга, але я у відділенні поліції, мене на три дні зачинити хочуть, я не знаю, що робити.

По той бік чується важке зітхання, довга пауза, а потім смішок.

— Ні дня без пригод, так, Авроро? Адресу говори.

Я диктую йому адресу ділянки, й на душі раптом так спокійно стає, чомусь я точно знаю, що Дамір мене швидко звідси витягне.