Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі" автора Сюецінь Цао. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 259 260 261 ... 297
Перейти на сторінку:
ніяк не могла вибратись. Урожай нині багатий, і на зерно, й на фрукти, й на овочі. Я не продавала, дай, думаю, віднесу найкращій вашій пані й панянкам. Рідкісні дорогі страви їм, напевно, приїлися. Нехай покуштують зелені й овочів! Дарую їх од щирого серця!

— Спасибі тобі за турботу! — подякувала Пін’ер, зробивши знак бабусі сісти. Після чого сіла сама, запропонувала сісти дружинам Чжан Цая й Чжоу Жуя й наказала дівчаткам подати чаю.

— Ви, панянко, сьогодні така весела та рум’яна! — зауважили жінки. — Навіть очі почервоніли!

— Справді? — сказала Пін’ер. — Це з незвички. Старша невістка Лі Вань і панянки мене напоїли вином. Аж дві чарки випила, тому й розчервонілася.

— А я думаю, де б мені випити! — сміючись, сказала дружина Чжан Цая. — Та ніхто щось не пригощає! Коли, панянко, вас знову запросять, захопіть із собою й мене!

Усі розсміялись, а дружина Чжоу Жуя додала:

— Уранці я бачила крабів, яких для вас приготували. На цзінь їх піде два-три, не більше! А два-три кошики, мабуть, потягнуть не менше ніж на сімдесят, а то й вісімдесят цзінів!

— На всіх мешканців будинку навряд чи вистачить, — зауважила дружина Чжан Цая.

— Де там! — скрикнула Пін’ер. — Хазяї з’їли всього по кілька! Служницям дісталося по крихті, та й то не кожній.

— Такі краби нині йдуть по п’ять фенів[280] за цзінь! — вставила стара Лю. — Виходить, десять цзінів обійдуться п’ять цянів срібла. П’ять по п’ять — двадцять п’ять, та ще тричі п’ять — п’ятнадцять, та ще накинути на вино й закуски, от і вийде більше двадцяти лянів срібла! Амітаба! Цих грошей у нас у селі вистачило б на цілий рік!

— Бабусю, ви вже бачили пані Фенцзє? — перебила її Пін’ер.

— Бачила, — відповіла стара, — вона почекати звеліла...

Стара Лю виглянула у вікно, подивилася на небо й сказала:

— Нам пора. А то не виберемося до темряви з міста.

— Зачекай, — зупинила її дружина Чжоу Жуя, — піду дізнаюся, де пані.

Незабаром дружина Чжоу Жуя повернулася й сказала бабусі Лю:

— Одначе ж поталанило тобі! Ти сподобалася пані!

Пін’ер запитала, що це значить.

— Друга пані Фенцзє зараз у старої пані, — пояснила дружина Чжоу Жуя. — Я шепнула другій пані, що бабуся Лю збирається йти, а пані говорить: «Іти їй далеко, сюди вона несла важку ношу. Нехай заночує в нас». Почувши це, стара пані розпитала другу пані про бабусю Лю й сказала: «Мені давно хотілося поговорити з такою жінкою, навченою життєвим досвідом». Чи не означає це, що бабусі пощастило подвійно?

І вона заквапила стару йти до матінки Цзя.

— Куди мені такій незграбній та необтесаній сунутися до знатної пані! — переполошилася стара. — Скажи краще, сестрице, що я пішла, що...

— Годі вам, — перебила Пін’ер. — Ідіть скоріше. Стара пані жаліє старих і бідних, не любить тільки удавальників та ошуканців. Якщо боїтеся, тітонька Чжоу вас проведе.

Дружина Чжоу Жуя взяла стару за руку й повела до матінки Цзя. З ними пішла й Пін’ер. Біля других воріт її окликнув хлопчик-служник:

— Панянко!..

— Що ще? — запитала Пін’ер.

— Час пізній, а в мене мати занедужала, лікаря потрібно покликати. Відпустіть мене, добра панянко!

— Всі ви немов змовилися! — пробурчала Пін’ер. — То один відпрошується, то інший, і так щодня. До пані ніхто не йде, тільки до мене! Чжуер теж пішов, а потім раптом знадобився другому панові Цзя Ляню, довелося мені виправдуватися, вигороджувати Чжуера. Другий пан розсердився, заявив, що я розпустила слуг! А тепер ти просишся!

— Він правду говорить, — сказала дружина Чжоу Жуя. — Будьте ласкаві, відпустіть його!

— Гаразд, — погодилася Пін’ер, — тільки гляди, вранці приходь раніше! Ти можеш знадобитися. Щоб був на місці на той час, коли сонце почне припікати. А зараз передай Ван’еру, нехай завтра ж принесе другій пані відсотки під позичені гроші. А не принесе, нехай подавиться ними, друга пані йому більше не нагадуватиме!

У нестямі від радості хлопчик пообіцяв Пін’ер усе точно виконати й побіг.

Коли стара Лю й усі, хто її супроводжував, прийшли до матінки Цзя, вони застали там дівчат із саду Розкішних видовищ.

Осліплена розкішним оздобленням і блиском коштовностей, бабуся Лю остаточно розгубилася. Раптом вона побачила просто перед собою на невисокій тахті поважного виду стару, навпроти, сміючись і балакаючи, сиділа Фенцзє. Біля старої сиділа навпочіпках красуня, вся в шовках, і розтирала їй ноги. Бабуся Лю зрозуміла, що це і є матінка Цзя.

1 ... 259 260 261 ... 297
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"