Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Ніхто й не заперечує цього, — сказала Таньчунь. — Вона й розважлива, і старанна. Наша пані, немов свята, нічого не розуміє в справах, так Дайся завжди її виручить, підкаже, як вчинити. Вона точно знає, що належить робити навіть у таких важливих випадках, як виїзд старого пана! Забуде що-небудь пані, Дайся тут як тут.

— Годі вам, — сказала Лі Вань і, вказуючи пальцем на Баоюя, мовила: — Краще уявіть собі, до чого дійшов би цей молодий пан, якби за ним не доглядала Сіжень? Що ж до Фенцзє, то, якби вона була хоч самим Чуським деспотом[279], їй однаково знадобився б помічник, здатний підняти триніжок вагою тисячу цзінів! Без Пін’ер їй, звичайно, не обійтися!

— Раніше в моєї пані було чотири служниці, — сказала Пін’ер, — потім одна вмерла, інші пішли, і зараз залишилась лише я, сирота.

— І все-таки тобі поталанило, — зауважила Лі Вань, — та й Фенцзє також. Пам’ятаю, за життя чоловіка, старшого пана Цзя Чжу, у мене були дві служниці. Я не гірша за інших. Але догодити мені вони не могли, тому, коли чоловік помер, я відпустила їх — я молода, здорова, можу все робити сама. Але як би мені хотілося мати хоч одну віддану служницю!

Сльози покотилися з очей Лі Вань.

— Чи варто так журитися? — заходились її всі втішати. — Не треба засмучуватися!

Закінчивши з їжею й вимивши руки, панянки вирішили піти запитати про здоров’я матінки Цзя й пані Ван.

Після того як вони пішли, служниці підмели підлогу, прибрали столи, вимили келихи й блюда. Сіжень і Пін’ер разом вийшли з павільйону. Сіжень запросила Пін’ер до себе побалакати й випити чаю.

Пін’ер відмовилася:

— Як-небудь іншим разом зайду, коли буде вільний час.

Вона попрощалася й хотіла піти, але Сіжень раптом запитала:

— Не знаєш, що з нашою платнею? Чому дотепер не видали грошей навіть служницям старої пані?

Пін’ер підійшла впритул до Сіжень, оглянулась і, переконавшись, що поблизу нікого немає, прошепотіла їй на вухо:

— І не запитуй! Днів через два видадуть!

— У чому справа? — здивувалася Сіжень. — Чого ти боїшся?

— Гроші на платню служницям за цей місяць моя пані вже одержала, але віддала їх у ріст під більші відсотки. Доведеться чекати, поки вона збере відсотки в інших місцях, аби вийшла необхідна сума, і тоді видадуть усім одразу. Ніхто про це не знає, гляди не проговорися!

— Хіба у твоєї пані не вистачає грошей на витрати? — здивувалася Сіжень. — Чи вона чим-небудь незадоволена? Навіщо їй зайва турбота?

— Так-то воно так! — кивнула з усмішкою Пін’ер. — Але останніми роками моя пані в такий спосіб заробила кілька сотень лянів срібла! Свої особисті гроші, які їй видають із загальної скарбниці, вона складає й теж віддає в ріст, одержуючи відсотків до тисячі лянів срібла на рік!

— Ви з хазяйкою на наших грошах заробляєте відсотки, а ми, дурні, чекаємо! — вигукнула Сіжень. — Здорово, нема чого сказати!

— Ну й безсовісна ж ти! — обурилася Пін’ер. — Невже тобі не вистачає грошей?

— Мені-το вистачає, — відповіла Сіжень, — витрачати ні на що — хіба що складати для якої-небудь потреби.

— Якщо хочеш, візьми в мене — я наскладала трохи лянів, — а потім я із твоїх вирахую.

— Зараз поки не потрібно, — похитала головою Сіжень. — Якщо ж знадобляться, неодмінно попрошу в тебе.

Пін’ер кивнула й попрямувала до виходу із саду. Тут вона зіштовхнулася із служницею, посланою по неї Фенцзє.

— У пані важлива справа, вона чекає на вас, — сказала служниця.

— Що ще за справа? — запитала Пін’ер. — Хіба пані не знає, що мене затримала старша пані Лі Вань? Я ж не втекла, щоб посилати по мене служницю!

— Я тут ні при чому, — заперечила дівчинка. — Скажіть про це пані самі!

— Ти ще огризатися! — прикрикнула на неї Пін’ер, плюнувши з досади.

Коли Пін’ер прийшла, Фенцзє вдома не було. У кімнаті сиділа бабуся Лю, що якось приходила за подачкою, її онук Баньер, дружини Чжан Цая й Чжоу Жуя й кілька дівчаток-служниць. На підлозі лежали висипані з мішка жужуби, маленькі гарбузи та ще якісь овочі й зелень.

З появою Пін’ер усі поспішили встати. Навіть стара Лю з дивною моторністю зістрибнула з кана й шанобливо запитала:

— Як почуваєтеся, панянко? Я давно збиралася прийти запитати про здоров’я вашої пані й побачити панянок, але