Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

256
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі" автора Сюецінь Цао. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 257 258 259 ... 297
Перейти на сторінку:
проса духмяне стебло.

— Оце справжній гімн крабам, — заявили всі дружно, дочитавши до кінця. — Виявляється, навіть незначній темі можна надати глибокого змісту! Тільки деякі рядки досить їдкі й декого зачіпають.

У цей час у саду з’явилася Пін’ер. Якщо хочете дізнатися, чого вона прийшла, прочитайте наступний розділ.

Розділ тридцять дев’ятий
У сільської баби дурні речі ллються рікою;
вразливий юнак намагається докопатися до правди

Заледве Пін’ер з’явилася, як її закидали питаннями:

— Що робить твоя пані? Чому не повернулася?

— Часу в неї немає, — усміхаючись, сказала Пін’ер. — Вона навіть попоїсти не встигла! І ось послала мене запитати, є чи у вас іще краби.

— Авжеж, є, скільки завгодно, — відповіла Сян’юнь і наказала служницям покласти в кошик десяток найбільших крабів.

— Жирних кладіть, із круглим черевцем, — сказала Пін’ер.

Сісти до столу вона відмовилася.

— Наказую тобі — сідай! — дивлячись у вічі служниці, сказала Лі Вань.

Вона посадила Пін’ер поруч із собою, налила в келих вина й піднесла їй просто до губ. Пін’ер надпила ковток і зібралася йти.

— Сиди! — затримала її Лі Вань. — Я, значить, для тебе не указ, тільки Фенцзє!

І вона наказала служницям:

— Віднесете крабів другій пані Фенцзє й скажете, що Пін’ер я залишила в себе!

Жінки віднесли кошик, але незабаром повернулися й доповіли:

— Друга пані звеліла вам усім передати, щоб під час їжі не сміялися й не базікали. Вона прислала трохи печива з борошна водяного горіха й вергуни на курячому жирі, які щойно одержала від дружини молодшого дядька. А вам, панянко, — звернулися вони до Пін’ер, — пані дозволила залишитися, тільки не пити зайвого.

— А якщо вип’ю, що буде? — з усмішкою запитала Пін’ер, продовжуючи пити й закушувати.

— Як жаль, що тобі, із твоєю зовнішністю, випала жалюгідна доля служниці! — засміялася Лі Вань, обіймаючи Пін’ер. — Адже якщо не знати, тебе можна легко прийняти за пані!

Пін’ер, що балакала з Баочай і Сян’юнь, повернулася до Лі Вань і сказала:

— Не притискайте мене, пані, лоскотно!

— Ай-я! — вигукнула Лі Вань. — Що це в тебе таке тверде?

— Ключ, — відповіла Пін’ер.

— Невже в тебе є коштовність, яку треба замикати на ключ? — розсміялася Лі Вань. — Коли Танський чернець[277]вирушав у путь по священні книги, у нього був білий кінь; коли Лю Чжиюань[278] завойовував Піднебесну, у нього був чарівний обладунок, подарований духом гарбуза, а у Фенцзє є ти. Ти — ключ своєї пані! А тобі навіщо ключ?

— Ви, пані, захмеліли і глузуєте з мене! — зніяковіло всміхнулася Пін’ер.

— Вона говорить чисту правду, — мовила Баочай. — Нещодавно ми на дозвіллі обговорювали достоїнства й вади служниць і вирішили, що таких, як ти, на сотню навряд чи знайдеться одна. Пані Фенцзє знала, кого брати в услужіння. Служниці в неї одна в одну, і в кожної свої достоїнства.

— Усе робиться з волі Неба, — сказала Лі Вань. — Уявіть, що було б, якби не прислуговувала панянка Юаньян у кімнатах старої пані! Навіть пані Ван не насмілюється суперечити старій пані. А Юаньян це собі іноді дозволяє, і, хоч як дивно, лише її пані слухається. Ніхто не знає, скільки одягу в старої пані, а Юаньян пам’ятає все до дрібниць, і якби не вона, багато чого давно розтаскали б. Юаньян до того ж добра, не тільки не покарає служницю, якщо та схибить, але ще й замовить за неї слівце.

— Вчора саме стара пані говорила, що Юаньян краща за всіх нас! — втрутилася в розмову Січунь.

— Вона й справді гарна, — погодилася Пін’ер. — Де вже нам із нею змагатися?

— Дайся, служниця моєї матінки, теж чесна і скромна, — зауважив Баоюй.

1 ... 257 258 259 ... 297
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"