Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Вражаючі на вигляд і по смерті Списи у краба і сталеві лати, Горою вклалися на блюдах страви, Скоріше скуштувати кожен рад. Під панциром нефриту барви м’ясо — На блюдах має вигляд пребагатий, Жирок за кіркою червонуватий — Що не шматочок — свіжість! аромат! Нехай багато м’яса, — я волію Штук вісім клішень — гарних і сочистих, Та хто мене умовити зумів би Всі келихи враз випити, ачей? Переді мною ці святкові страви! Я ними почастуюсь урочисто. Цей вітер чистий. В інеї коричник. Не відірву від хризантем очей!

Баоюй прочитав і висловив своє замилування, але Дайюй порвала аркуш із віршем і наказала служницям спалити, сказавши:

— Мої вірші гірші за твої, нехай їх кинуть у вогонь. А вірш про краба ти збережи, він кращий за вірші про хризантему!

— Я теж склала вірш, — сказала Баочай. — Не знаю тільки, чи добре вийшло. Запишу жартома.

Утуни тінисті, коричник в гіллі. Вино пречудове там п’ють. В Чан’ані згадають, що скоро Чун’ян — І слинки завчасно течуть... А стільки доріг перед вами! Та ба, Стрункою була б хоч одна! Від чорного жовте я не відділю, Змішалися осінь, весна!

Останні рядки викликали піднесені вигуки:

— Прекрасно! Чудово!

— Спритно ж вона нас підколола! — скрикнув Баоюй. — Мабуть, і мої вірші треба спалити!

Стали читати далі:

Додай хризантем до вина, Як присмак у їжі гіркий. А солодко — так поклади Імбир, щоб гіркіше було. Хай падають краби в казан. А сенс цього дійства який? Над річкою місяць висить. У