Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Гаразд – квапливо відповіла Кея і почала десь тихо шурхотіти.

Я починаю трохи хитатися на ногах що ледве тримали мене. За спини я відчуваю чийсь дотик холодних рук що підтримували мене від падіння.

– Досить Маріє, цього вистачить – пробурчав позаду мене темний що тримав мене.

– Ні, ще трохи… якщо… якщо не додати правильної кількості магії, то це можна буде сміливо вилити у смітник. – роздратовано мовила задихаючись від втоми начебто я бігла.

– Але ти так скоро і сама помреш якщо продовжиш! – почав він знову.

– Ще трохи! – процідила крізь зуби, цим ставлячи крапку у власному рішені.

Ще трохи почекавши я перехоплю власне зап'ястя іншою рукою, закриваючи поріз з якого ще й досі лилася кров. Кров сочилася крізь мої пальці, а перед очима почали з’являтися темні плями.

– Швидко дайте мені хтось бинт, чи шматок тканини! Їй треба негайно накласти джгут! – суворо крикнув Грейсон привидам що почали копошитися.

Чиїсь руки підхоплюють мене під руки, а інші туго перев’язують спочатку передпліччя, щоб я не стекла кров’ю, а потім перев’язують вже і саме зап'ястя.

– Перемішайте… – заледве прохрипіла.

– Я зараз перемішаю! – здається це вигукнув Кай що побіг до казана.

Дві пари рук підтримували мене під руки, обережно садячи мене на стілець. На який я плюхаюся знесиленим тільцем, в мене зовсім не залишилося магії, а крові здавалося не залишилося і зовсім. Біла тканина в мене на зап’ясті швидко просочувалася у червоне.

– Ти як? – запитує Кея яка намагалася мене підлікувати своєю магією, яка була занадто слабкою у безтілесному стані.

– Нормально, але визнаю почуваю себе зараз жахливо.

– Тобі краще відпочити. Я тебе відведу назад до кімнати – бурчить Грейсон голосом що не приймає заперечень.

– Спочатку треба закінчити, а потім вже можна це все залишити на завтра. – прокоментувала я на що темний невдоволено скривився, борючись з самим собою все ж вимовив.

– Говори що треба зробити, ми все самі доробимо, а ти сиди.

– Змішайте порошок з “Золотим сяйвом” і перемішуйте до тих пір поки консистенція не стане схожою на глину.

– Гаразд ми все зробимо, а ти вже можеш іти… – я перебила темного який різко увімкнув режим гіперопіки.

– Ні, я нікуди не піду, поки не переконаюся що все зроблене так, як треба!

Грейсон витримав напружений погляд і махнув іншим, щоб ті поквапилися. Привиди заметушилися клопітливо пересипаючи порошок до казана. Перемішувати вже почав Бен, адже цей процес став куди важчим, поки Соні закидав перемелене каміння. Я ж стежила за усіма їхніми діями. В кінці переконавшись що все доведене до потрібного стану з полегшенням видихла, бо тепер в нас був готовий потрібний матеріал з якого можна завтра буде виготовити скерипі.

– Тепер ходімо, я тебе проведу до кімнати – мовив Грейсон підхоплюючи мене під руку разом з Кеєю – Тобі треба відпочити.

Ми важко підіймалися сходами на гору. Точніше мене волокли під руки, бо мої ноги ледве переступали сходи, та й очі злипалися, а свідомість трималася на самій тонесенькій павутинці. Кай біг попереду на випадок якщо хтось буде йти повз, щоб попередити. Бо мене зараз буквально волокли привиди яких ніхто не може бачити. І визнайте це буде виглядати дуже дивно, якщо дивитися очима перехожого що не поміча привидів.

Доходимо до дверей підземної кімнати і трохи зупиняємося, щоб Кай подивився зовні чи нікого не має, але хлопчина невдовзі повертається назад з пантеличеним виглядом на обличчі. 

– Що таке? – запитав Грейсон у хлопчика, хмурячись.

– Т..т..там дракон… він ходить зовсім поруч – заїкаючись почав говорити.

– Який саме дракон? – знову запитав Грейсон насторожено.

– Той який був у лісі разом з пані Марією.

– Дикий король – констатував темний.

– Так! – вигукнув хлопчик і потім додав – і схоже він дуже розлючений.

Ловіть новиночку!!! І дуже дякую за ваші серденька і підписку!!!))) Приємного вам читання!)

Вітаю всіх красунь з 8 березння!!!(●'◡'●)（づ￣3￣）づ❤️～Бажаю хай у вас все буде пречудово мої любі!!