Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вітіко 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітіко"

207
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вітіко" автора Адальберт Штіфтер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 262 263 264 ... 300
Перейти на сторінку:
до великого князя. Подякував йому за подарунки й запитав, чи може він привести до князя і до високої княгині свою дружину Берту фон Шауенберґ. Владислав відповів:

— Вітіко, не дякуй мені. Ти був вірним слугою князя Собеслава і вірний мені. Саме тому я послав тобі через Бореша дерево з хреста Спасителя з замку Гости, щоб ти бачив, що я хочу, щоб і ти був вірним слугою. А решта — це подарунки, які друг посилає в дім другові. Будь моїм другом, як і я твій друг, відколи бачив тебе коло Чинова. А щодо твоєї дружини, то приводь високу пані до мене й до княгині, ми вшануємо її як гостю.

— Я дякую тобі, високий пане, — відповів Вітіко, — за твою доброту. Я був вірний князю Собеславу з обов'язку, тож і тобі я вірний з обов'язку. І тобі я вірний ще й з дружби, як ти вже давніше був казав і як сказав тепер знову, що ти мій друг, і так само як я всією душею — твій друг. Я ніколи не порушу ані вірності, ані дружби. Як ушанували мене інші твої подарунки, так ушановував мене й твій подарунок із замку Гости, а також чоловік, що привіз той подарунок.

Наступного дня Вітіко і його дружину Берту викликали до великого князя і княгині. Владислав і Ґертруда сиділи самі в пишних шатах на стільцях і запросили сісти і Вітіко та Берту. Тільки-но сівши, Вітіко підвівся, взяв Берту за руку, повів її до князя і княгині й мовив:

— Ясновельможний князю, ясновельможна княгине, жінка, яка стоїть перед вами, — донька Генріха фон Шауенберґа, що раніше був Генріхом фон Юґельбахом, і Вюльфгільти фон Дорнберґ. Звуть її Берта. Генріх — пан і шляхетний чоловік, Вюльфгільта — шляхетна пані, і Берта шляхетна завдяки їм обом. Вона не зганьбила своєї шляхетності, ставши в любові та вірності моєю дружиною, як і я в любові та вірності став її чоловіком. Ми визнаємо й високо цінуємо честь, яку ви надали нам сьогодні, дозволивши прийти.

— Вітіко, Берто, — мовив князь, — сядьте знову на ваші стільці.

Вітіко і Берта сіли, і князь говорив далі:

— Вітіко, ти вітав мене як чоловік і друг, а тепер я вітаю тебе як шлюбного чоловіка. Берто, я вітаю вас сьогодні як дружину Вітіко і дайте мені надію, що в майбутньому я матиму змогу вітати вас і як подругу.

— Я вітаю Вітіко як друга, — озвалася й княгиня, — вітаю його як вірного слугу князя і обох земель і вітаю його як шлюбного чоловіка. Я вітаю Берту фон Шауенберґ як дружину Вітіко і вітаю її як подругу. Та, що походить із такого роду, завжди буде гідна всякої дружби, і сама засвідчуватиме дружбу тому, хто гідний її.

— Ясновельможний князю, ясновельможна княгине, — озвався Вітіко, — я дякую всім серцем за вітання!

— Ясновельможний князю, — відповіла Берта, — я дякую за вітання, і тому, нехай навіть невідомому, хто є другом мого чоловіка, я теж буду подругою. Ясновельможна княгине, я дякую за вітання, і той, хто зробив так багато, як ви, той тішиться зачудуванням і пошаною, йому засвідчують дружбу і вважають за найвищу честь бути гідним його дружби.

— Берто, ти говориш рішуче, як і твій батько, — зауважила княгиня.

— Мій батько, висока пані, бачив вас ще на Віденському дворі й бачив вас у Празі, — сказала Берта.

— Ми знаємо Генріха фон Юґельбаха і Шауенберґа дуже добре, а я знаю його дуже давно, — мовив князь, — ми часто бували разом, коли я ще не сидів на цьому княжому престолі, та й згодом теж. Він був у мене в Празі, коли ти, Вітіко, перебував далеко від мене в своєму лісі. Я знаю Ґебгарта фон Юґельбаха, що тепер уже став Ґебгартом фон Штауфом, брата Генріха. Генріх — шляхетний пан, сильний, тямущий, обачливий і підприємливий, взірець лицаря. Рід Дорнберґів дуже шляхетний, могутній, добрий і багато разів був пов’язаний із родом Юґельбахів. Ґебгарт — вірний і почесний лицар, люди з Ашаха були шляхетні й добрі, а ваша, Берто, мати Бенедикта фон Ашах — дуже шляхетна жінка, добра, вірна й побожна. Старому монастирю Кремсмюнстер вона дала цінні дари і досі прихильно ставиться до нього.

— Ми просимо, щоб Бог благословив її за це, — мовила Берта.

— Він благословить, — мовив князь. — Ми обоє, я і княгиня Ґертруда, дуже зраділи, коли нам через превелебного єпископа Здика з Пассау дійшла звістка, що Вітіко думає про Берту фон Юґельбах, і ми бажали намаганням Вітіко найкращих успіхів і охоче сприяли б тим намаганням.

— Високий пане, ти сприяв їм, — сказав Вітіко. — Бертин батько казав мені, що я можу прийти по Берту, коли матиму дім, у якому зможе розквітнути моя троянда, і ти заснував цей дім. Але як превелебний єпископ Здик міг знати про мої думки?

— Він добре міг бачити твої думки на твоєму обличчі, — відповів князь.

— Що ж, це велике щастя, — мовив Вітіко, — що ти, високий пане, схвалюєш союз, який я уклав із Бертою, і що його схвалює ясновельможна княгиня. І ще більша радість і ще більша честь, що ви, ти і висока княгиня, дали подарунки на честь нашого союзу. Ясновельможний князю, ясновельможна княгине, я складаю найкращу й найвірнішу подяку за подарунки.

1 ... 262 263 264 ... 300
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітіко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітіко"