Читати книгу - "Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918"

Павло Скоропадський

СПОГАДИ

Видавничі данні

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Ярослав ПЕЛЕНСЬКИЙ (головний редактор), Лев БІЛАС, Генадій БОРЯК, Кирило ВИСЛОБОКОВ, Костянтин ГЛОМОЗДА. Євген ЗИБЛІКЕВИЧ, Богдан КОВАЛЬ, Олена ОТТ-СКОРОПАДСЬКА, Георгій ПАПАКІН, Христина ПЕЛЕНСЬКА, Віталій ПЕРЕДРІЄНКО, Руслан ПИРІГ, Олександр РУБЛЬОВ, Павло СОХАНЬ

Коментарі: Костянтин Гломозда, Руслан Пиріг, Олександр Рубльов; за участю: Костянтина Бондаренка, Федора Проданюка, Галини Сварішк Текстологічна редакція Віталія Передрієнка Редакція Тамари Санкович Технічна редакція Майї Притикіної Художнє оформлення Георгія Сергеєва Оригінал-макет Ярини Семеніхіної

Східноєвропейський дослідний інститут ім. В'ячеслава Липинського — українська наукова установа у Філадельфії (США), яка займається збереженням, дослідженням та виданням архівних матеріалів і наукових праць з історії, політології, культури України та східноєвропейських країн. Діяльність СЄДІ фінансується благодійними пожертвами української діаспори США і Канада. СЄДІ співфінансує видання цього тому спільно з фондом «Відродження» та Оленою Отт-Скоропадською.

Матеріали тому підготовлені на комп'ютерному обладнанні, наданому Інститутові української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Фондом Катедр Українознавства при Гарвардському Університеті (США). Програма українознавчих досліджень, фундатором якої є ФКУ, фінансується за рахунок благодійних пожертв українських громад США та Канади

© Інститут української археографії та джерелознавства

ISBN 5-7702-0845-7

ім. М. С. Грушевського НАН України, 1995 © Інститут східноєвропейських досліджень НАН України, 1995 © Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського, 1995

Надруковано в Україні

Передмова: Спогади гетьмана Павла Скоропадського (кінець 1917 — грудень 1918)

Майже всі відомі нам спогади про українську визвольну боротьбу 1917–1921 років уже давно опубліковані. Найновішим додатком до надрукованих праць лього жанру, пов'язаних з відповідним періодом історії України, є нещодавно знайдені «Спомини» президента Української Народної Республіки Михайла Грушевськрго (1866–1934), що вийшли друком у Києві в 1989 році[1]. Винятком треба вважати відомі, проте досі повністю не опубліковані «Спогади» гетьмана Павла Скоропадського (16.V.1873. - 26.IV.1945). Це унікальне мемуарне джерело, яке має особливе значення для історії української революції і державного будівництва 1917–1921 років і, зокрема, Другого Гетьманату (29.IV. - 14.XII.1918), вперше друкується тут повністю.

Особливість «Спогадів» Павла Скоропадського полягає в тому, що воли висвітлюють епоху і Діяльність автора з відмінної порівняно з іншими зразками української мемуарної літератури політичної перспективи — з позицій поміркованого консерватизму, культурного і політичного елітаризму та аристократизму. Вони, є цінним документом історії також тому, що на відміну від української мемуарної літератури, яка традиційно розглядала проблему Української революції 1917–1921 років у статичний спосіб, їхній автор підходить до справи зі стратегічної, а, отже, динамічної перспективи професійного військовика-генерала. Написані безпосередньо після подій 1917–1918 років, «Спогади» вражають ясним, відвертим і недвозначним описом розвитку найважливіших аспектів діяльності Павла Скоропадського, насамперед як головнокомандувача 34-го корпусу російської імперської армії (згодом названого після його українізації Першим Українським Корпусом), а опісля як гетьмана України. Скоропадський підкреслює, що він хоче подати власне бачення подій свого часу так, як він сам їх розумів, а оцінка його доби — це справа майбутньої історичної науки: «Можливо, майбутнім історикам революції мої записки пригодяться. Прошу їх повірити, що все записане мною буде правильним, тобто я буду заносити так, як мені бачилось становище на даний час, а чи правильно я думав, чи неправильно — у цьому допоможе розібратися майбутнє»[2]. Якщо йдеться про місце «Спогадів» у європейській мемуарній літературі, то вони нагадують спогади тогочасних голів європейських держав, наприклад, німецького президента Пауля фон Гінденбурга, президента Фінляндії, полкового товариша Скоропадського у російській армії маршала Карла Маннергейма та угорського регента адмірала Міклоша Горті[3].

Археографічний опис «Спогадів»

Оригінальний текст «Спогадів» гетьмана Павла Скоропадського, написаний російською мовою власною рукою гетьмана, має заголовок: «Воспоминания: конец 1917 года по декабрь 1918 года» (хоч автор розглядав справи від лютого 1917 р.). Він зберігається у тій частині еміграційного архіву родини Скоропадських, що міститься у Східноєвропейському дослідному інституті ім. В. Липинського у Філадельфії, США (далі СЄДІ). (Копія рукопису зберігається у бібліотеці Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України у Києві). Рукопис, разом із поправками автора, нараховує 1698 сторінок невеликого формату (19 х 12 см), зброшурованих у 16 зошитів. «Спогади» були початі в Берліні 5 січня 1919 року, тобто через три тижні після падіння Гетьманату (14.ХІІ.1918). Дата 5 січня 1919 року, вказана на титульній сторінці першого зошита як початкова, підтверджується записом від 6 січня 1919 року в неопублікованих «Дневниках» П. Скоропадського (написаних також російською мовою): «З учорашнього дня приступив я до [писання] своїх спогадів. Опишу ціле гетьманство, все, що йому передувало і наслідувало, можливо, [вони] висвітлять період революції[4]. Хронологію складання «Спогадів» можна реконструювати на підставі дат на титульних сторінках деяких зошитів у такому порядку:

Зошит XVI складається з двох частин: 1) Підсумки «Спогадів» (с. 1583–1640) і 2) Додатки («Приложения»), які насправді є записками до «Приложений» (с. 1641–1698). Написання «Спогадів» було завершене 6 травня 1919 року: «Дневник [тобто «Спогади»] закінчений і переданий Маляревському»[5]. Оригінальний рукопис «Спогадів» Скоропадського був умовно визначений Євгеном Зиблікевичем (колишнім президентом СЄДІ; 1895–1987) і Ярославом Пеленським (теперішнім президентом СЄДІ) як перша редакція «Спогадів» Скоропадського, екземпляр 1. Далі він окреслюватиметься як Спогади Скоропадського, Перша Редакція, Екземпляр 1 (ССПР-1).

Перші дванадцять зошитів рукопису (с. 1-1122) надрукувала на машинці дружина гетьмана Олександра (з дому Дурново) у 1945–1946 рокахб. Вони окреслюються як Перша Редакція Спогадів Скоропадського, екземпляр 2 (ССПР-2).

Крім двох згаданих, в архіві СЄДІ збереглася друга машинописна редакція твору. У своїх «Дневниках» під датою 4 квітня 1919 року Павло Скоропадський зазначив, що «Маляревський