Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Іліада. Одіссея 📚 - Українською

Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Іліада. Одіссея" автора Гомер. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 265 266 267 ... 291
Перейти на сторінку:
багатого рибою моря;

Як після того вони в Телепіл прибули лестригонський,

Де й кораблі їх загинули, й всі в наголінниках мідних

320] Товариші, Одіссей лише втік з кораблем чорнобоким;

Ще про Кіркеїні підступи й спритність її розповів він;

Далі про те, як в задушну Аща оселю дістався

На кораблі многовеслім фіванця Тіресія душу

Там розпитати й як всіх там супутників бачив і рідну

325] Матір свою, що його породила й дитям годувала;

Як серед моря почув він сирен голоси милозвучні;

Як між блукаючих скель він проплив, між Харібди страшної

Й Скілли, що їх ніхто із людей не минає щасливо;

Як корів Геліосових товариші його вбили,

330] Як на швидкий корабель їх сірчану метнув блискавицю

Зевс громовладний і всі тоді разом загинули славні

Товариші, він один лише смерті лихої уникнув;

Як на Огігію-острів потрапив до німфи Каліпсо,

Як вона, прагнучи мати його чоловіком, тримала

335] В гроті глибокому, як годувала й зробити безсмертним

Пообіцяла йому і навік нестаріючим мужем,

Серця ж у грудях його, проте, вона цим не схилила;

Як, перетерпівши дуже, в країну феаків прибув він,

Як від всієї душі, наче бога, його вшанували

340] Із кораблем до рідного краю його відрядили,

Міді, і золота, й одягу вдосталь йому надававши.

Мовлячи це наостанку, у сон він солодкий поринув,

Що розслабляє нам тіло й турботи сердечні відгонить.

Інше замислила тут ясноока богиня Афіна.

345] В тій годині, коли, сподівалась вона, уже досить

Втіхи зазнав Одіссей і від сну, і від ложа дружини,

Золотошатну зорю вона ранню із хвиль Океану

Вивела - світло нести для людей. Із ложа м'якого

Встав Одіссей і так до своєї промовив дружини:

350] «Досить, дружино, обоє натерпілись ми вже тяжкого

Лиха, ти - тут, про мій поворот многотрудний додому

Плачучи гірко, мене ж, хоч і як я крізь злигодні рвався,

Зевс і всі інші богове оподаль вітчизни держали.

Нині ж, коли ми обоє жаданого ложа діждались,

355] Ти попіклуйся майном, що в домі лишилось у мене,

Я ж - худобою, що женихи змарнували зухвалі.

Сам відберу я багато, й ахеї повинні вернути

Решту, аж поки усі я обори свої не заповню.

Спершу за місто піду в наш сад я багатодеревний

360] Батька провідать шановного, - тяжко він журиться мною.

Знаю, дружино, розсудлива ти, тож тобі накажу я:

Тільки-но сонечко зійде, то й чутка по місту полине

Про женихів, що їх повбивав я у нашому домі;

Ти ж до верхніх покоїв іди і з служницями разом

365] Тихо посидь, не цікався нічим, ні про що не розпитуй».

Мовивши це, надягнув на рамена він зброю чудову

І розбудив Телемаха, і чередника, й свинопаса

Та бойове наказав їм озброєння в руки узяти.

Без сперечання мідні вони одягли обладунки,

370] Двері тоді відчинили і вслід Одіссеєві вийшли.

Вже розвиднялося всюди навколо, та млою Афіна

Оповила їх нічною і швидко їх вивела з міста.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА

ЗМІСТ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТОЇ ПІСНІ

СОРОКОВИЙ ДЕНЬ

Душі женихів, приведені Гермесом до Аїда, зустрічають там Ахілла і Агамемнона. Амфімедонт розповідає про загибель женихів Агамемнонові, який вихваляє мужнього Одіссея і доброчесну Пенелопу. Тим часом Одіссей відкривається батькові; під час обіду його впізнає Доліон та його сини. Чутка про загибель женихів викликає в місті заколот. Евпейт веде своїх спільників проти Одіссея. Одіссей залишається переможцем. Між ворогуючими за допомогою Афіни укладається мир.

ЗАМИРЕННЯ

Душі убитих мужів-женихів Гермес кілленійський

Повикликав тим часом до себе. В руках він чудовий

Жезл тримав золотий, що ним, коли хоче, то людям

Склеплює втомлені очі, а інколи будить поснулих.

5] Ним він махнув, і, скиглячи, душі за ним полетіли.

Як кажани, що зграями в темних печери глибинах,

Скиглячи, носяться, щойно котрий під склепінням скелястим

Раптом з їх ряду зірветься додолу, й один до одного

Туляться, скиглячи, тиснулись так і вони. За собою

10] Вогкими вів їх шляхами ласкавий Гермес рятівничий.

Так течію Океану вони, і скелю левкадську,

І Геліосову браму світлисту минали, й країну

Снів. До лук асфодельних дістались тоді незабаром,

Де примари домують, знеможені душі померлих.

15] Душу Ахілла, сина Пелея, вони там зустріли,

І Антілоха знайшли там безстрашного, стріли й Патрокла,

Й душу Еанта, що після безстрашного сина Пелея

Постаттю й виглядом був між інших данаїв найкращий.

Купчились круг Ахілла вони. Незабаром підходить

20] Близько до них душа Агамемнона, сина Атрея,

В смутку скорботнім навкруг його тіні усі позбирались

Тих, що в Егістовім домі з ним смертну спіткали недолю.

Перша до нього тоді душа Пелеїда звернулась:

«Сину Атреїв, гадали ми, Зевсові ти, громовладцю,

25] Був повсякчасно з усіх героїв-мужів найлюбіший,

Ти-бо мужами могутніми сам багатьма володарив

В краї троянськім, де стільки ахеї нещастя зазнали.

Та довелося, проте, й тобі передчасно зустріти

Пагубну долю, якої ніхто на землі не уникне.

30] Краще б тобі, що мав шану таку й багатьма володарив,

В краї троянському з іншими смертну спіткати недолю.

Пагорб могильний тобі насипали б там всеахеї,

Синові славу велику тоді ти лишив би навіки.

Але ж печальною смертю загинуть тобі довелося!»

35] В відповідь мовила так до нього душа Атреїда:

«Сину Пелея щасливий, на бога подібний Ахілле!

В Трої убитий далеко від Аргоса ти, а навколо

Сила троян полягло і ахейських синів щонайкращих

В битві за труп твій. А ти - на всю велич свою, величезний -

40] В вихорі пилу лежав, про битви комонні забувши.

Цілий ще день тоді билися ми і в запалі бою

Не угавали, аж поки сам Зевс не спинив ураганом.

До кораблів ми тоді перенесли тебе з бойовища

Й там на ложі поклали, водицею теплою й маслом

45] Тіло обмивши прекрасне. Круг

1 ... 265 266 267 ... 291
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Іліада. Одіссея"