Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Доторк 📚 - Українською

Читати книгу - "Доторк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Доторк" автора Деніел Кіз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 65
Перейти на сторінку:
На що ви натякаєте?

— Ні на що. Але ми мусимо перевірити всі контакти.

— Як у людей, у яких знайшли якусь венеричну хворобу, так? Перевірити всі контакти шльондри, щоб перевірити, скількох вона заразила?

Він здавався шокованим і засоромленим.

— Нічого такого я не мав на увазі, — сказав він. — Моя робота — запитати. Я ні на що не натякав.

— Мабуть, ні. Вибачте, що так відреагувала. Від цього всього я почуваюся винною, і мені соромно просто за те, що я когось торкнулася. Ну… є серйозна ймовірність, що один з акторів, Дейл Векслер, міг підхопити щось одного вечора від мене… Він ліз до мене за лаштунками.

Чемберлен кивнув і записав собі щось.

— Добре, як я й сказав, це лише між нами. Ваш чоловік про це нічого не дізнається.

— Та ну вас! Мені однаково, чи дізнається він. Мені приховувати нічого. Коли ви отак говорите, я ніби винна в чомусь, чого не робила. Можете хоч у недільній газеті про це написати, мені плювати.

Попри це, коли вони залишили її біля будинку, Карен відчувала, як від сорому палає обличчя.

Серпень

1

Карен планувала розповісти йому про вагітність іще до сварки з батьками. Хоча знала, що вони повернулися з Каліфорнії ще тиждень тому, але вдала приємне здивування, коли мама подзвонила в суботу й повідомила, що вони зайдуть сьогодні ввечері. Не на вечерю, наполягала мама, просто на короткий візит. І, між іншим, їй хотілося знати, чи правдиві ті чутки про радіоактивність. Є якась імовірність?..

Жодної небезпеки, запевнила її Карен. Будинок дуже ретельно перевірили. Радіоактивного пилу більше нема.

Коли вона розповіла Барні, що приїдуть батьки, він гупнув кулаком по долоні.

— Зараза, вони надсилають нам Бредлі-мирову-угоду, щоб він нас опрацював. Вирішили дістатися до нас через твого старого.

— Він би так не вчинив.

— Та ну, серйозно? Може, я помиляюся. Може, він не кидане нас, якщо на кону стоятиме посилення позиції його фірми з «Нешнал моторз». Якщо помиляюся, прошу вибачення. Пробачу йому всіх удів і сиріт, яких він умовив на нікчемні мирові угоди, якщо вони не використають його проти нас. Домовилися?

— Ти завжди був проти моєї сім’ї.

— Неправда. Я завжди з повагою ставився до твого батька — чоловіка з корінням, якого шанує громада. Відколи розійшовся з власною сім’єю, мене не покидала божевільна надія, що він дійсно прийме мене так, як мій батько не зміг.

Карен слухала його лише одним вухом, бо на мить уявила трепет усередині й поклала руку на живіт. Ще надто рано для рухів. І все одно вона цього очікувала. Поки по ній майже не видно. І тепер, коли її симптоми опромінення — набагато слабші, ніж у Барні, — відступили, залишилося тільки тихе очікування. Нереальне. Тепле. Ніби бульбашки, що мандрують до поверхні. Вона хотіла, щоб Барні знав і тихо очікував разом з нею, але якщо розповість йому тепер і виникне сварка, він може використати це проти її батьків. Вона розповість йому тоді, коли вони підуть.

— Побачимо, як там буде, — прошепотіла Карен. — Ти не знаєш, чому він хоче прийти й про що говоритиме. Навіщо засмучуватися. Приляж і відпочинь, поки їх тут нема.

Її спокій, відмова клювати на наживку здивували Барні. Скидалося на те, що Карен має якусь приховану гарантію. Коли вона відкинулася в кріслі, Барні раптом помітив, якою здоровою вона виглядає. Обличчя знову світилося молодістю, приховуючи висип на шиї, та ще дивнішим здавалося мирне тепло в її очах.

— Що твоя мама говорила? Щось відбувається, про що я не знаю?

Вона ніжно стиснула його руку.

— Не сварімося сьогодні. Я не хочу, щоб вони бачили тебе слабким і виснаженим. Полеж і збережи енергію.

Барні хотів якось саркастично це прокоментувати, але її ніжність спинила його.

— Маєш рацію. Прибережу голос на пізніше.

Нагорі світло, що пробивалося крізь вікна спальні, ранило йому очі. Барні ступив уперед і затягнув жалюзі. Лежачи на спині, боляче вдихнув і спробував зрозуміти, що Карен від нього приховує.

Його розбудив звук машини на під’їзній доріжці. Барні силкувався сісти, переборюючи запаморочення й нудоту. Дійшло до того, що він боявся сну, попри полегшення, яке той дарував. Ціна пробудження виявилася надто високою. У темряві він ледве взувся й запхав сорочку в штани. Хотів побачити, як Джейсон Бредлі перетинає поріг, особливо розпізнати ознаки страху й огиди. Бредлі стануть першими гостями за більш ніж три тижні (відколи продавець, який нічого не підозрював, прийшов, щоб переконати їх у тому, що кожна американська сім’я повинна мати енциклопедію заради дітей, навіть якщо ті лише намічаються або десь у майбутньому, і Барні викинув його геть), і він хотів побачити, як вони це сприймуть. Рука потягнулася до волосся, зачесала його назад, і він подумав, що варто було все ж поголитися. Виглядає, напевно, як безхатько. Ну, хай приймають його таким.

Доки він спустився сходами, Карен уже стояла біля дверей, батьки з’явилися в одвірку. Джейсон Бредлі, високий і худий, попри свої п’ятдесят вісім, із хвилястим сивим волоссям, солідний чоловік, що дивиться на світ з вершини свого успіху. Барні рідко бачив його поза оточенням книжок, обшитих дубом стін і м’яких шкіряних крісел його колоніального будинку. Тут цей чоловік виглядав так само, ніби приніс разом із собою ту ауру книжок і шкіри.

Лора Бредлі трималася непогано, і хоча зморшки на її шиї та підборідді вже давно випрямилися після пластичної операції, на ній було забагато пудри й помади, наче спеціально, щоб її було видно здалеку. Вона набрала вагу, і, коли скинула шаль на крісло, з-під рукавів сукні випнулася біла плоть. Проте Барні бачив, звідки в Карен її риси: те ж чорне волосся й зелені очі. Її мама знала, як Карен виглядатиме в п’ятдесят, якщо житиме безтурботним життям.

Лора Бредлі обережно ввійшла, ніби не хотіла забруднити спідницю.

— Ой, золотце моє любе! Дитинко моя, як же тобі, мабуть, жахливо. Кошмар. Ти й уявлення не маєш: коли Деніс Енґстром подзвонив нам у Лос-Анджелес і розповів, що сталося, нас ледь не знудило, направду. Джейсон хотів одразу приїхати, але саме вів переговори з тим жахливим дрібним адвокатиком, що займався всіма тими тисячами позовів проти компанії. Страшний чоловік, бруд під нігтями й взуття ніколи не чищене, ні, ну ти уявляєш? Ну, то таке,

1 ... 26 27 28 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доторк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Доторк"