Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

Пари надалі минули більш спокійно, та мене хвилюють відносини з Ігорем Ковалюком, наші стосунки стали трохи напруженими я вкотре відмовила Ігорю провести разом час, він знову запрошував на вихідні до себе до дому, мені треба розібратися у собі поки не пізно, але зараз почуваюсь розгублено, і як завжди маю багато сумнівів стосовно Павлака, з одного боку у його словах та погляді відчувається щирість, а з іншого більше питань ніж відповідей, а от Ігор нормальний хлопець і також проявляє до мене інтерес, я просто опинилася між двох вогнів у мене скоро буде роздвоєння особистості, два різних мужчини й один з них є зайвий, і якщо до мого Ректора є почуття які викликають сумніви, тоді до Ковалюка точно відчуваю симпатію, напевно я навіть трохи стала розуміти свою сестру, хоч у Карини ситуація точно гірша, вона вагітна, коханка її Харитона також, і чого часто стосунки між чоловіком та жінкою такі заплутані, я навіть згадала свого першого хлопця Тимура, нам обом було по п'ятнадцять і для того, щоб помиритися було достатньо плитки шоколаду і маленький поцілунок у щічку, напевно у порівнянні з теперішніми відносинами моє минуле схоже на дитячий садок.

Повертаюся до дому, сідаю у тролейбус тепер намагаюся економити ще більше, скоро потрібно розрахуватися з робочим персоналом, плюс податки, і навіть якщо продати батькову машину грошей все одно не вистачить.
Заходжу до квартири з порогу мене зустрічає схвильовано Карина.

- Треба викликати швидку, батькові зле - З ходу повідомляє сестра з мобільним в руках.

Я толком ще не роздяглася, і поки нічого не розумію, бо з раку коли я збиралася до Університету у тата був ніби хороший настрій і відносно бадьорий вигляд, швидко прямую до кімнати батька слідом йде Карина зупинившись у мене за плечима.
Тато у ліжку під грубою ковдрою, хочу підійти ближче, але його хриплий голос забороняє наближатися, я помічаю як на його шкірі з'явився червоний висип наче Вітрянка, він геть блідий і схоже його студить.
 Похапцем починаю набирати швидку, кажу адресу і коротко описую стан батька.Поки до нас їде медична допомога, я з Кариною виходжу до коридору.

- Коли це сталося? - Стурбовано питаю.

- Він з ранку поїхав на роботу, а коли повернувся на обід, вже було погано. Я хотіла до нього підійти, але ж він кричить аби не наближатися, щоб не заразитись від нього.

В голові перекручую чимало хвороб, особливо вірусних захворювань, хоч на просту застуду явно не схоже, ще й висип на шкірі. Каріні й справді краще до батька не наближатися, тому сама заходжу до кімнати батька, починаю збирати його речі до лікарні, чую як його дихання зробилося важким, він видає стогін.

Без зволікань збираю все необхідне, напевно татові доведеться побути у лікарні декілька днів, тому йду до ванної та беру його зубну щітку та пасту, а ще деякі засоби гігієни, повертаюся до кімнати, та пакую все у спортивну сумку, передивляюся її вміст ніби все готово.

- Таміла - Протягує батько.

- Так тату - Защіплюю сумку.

- Води принеси.

Я бігом йду на кухню, з чайника до кружки наливаю кип'яченої води. Намагаюся заспокоїти тата, хоч він просить не наближатися, але я бачу як йому погано і губи пересохли та побіліли, все одно допомагаю батьку напитися.

Нарешті прибула швидка, лікар одягає медичні рукавички та оглядає повністю тата, виявляється червоний висип по всьому тілу, хоч поки лікар толком нічого не може сказати, одне точно це не звичайна простуда чи отруєння, я дуже хвилююся, тому з батьком вирішую поїхати сама, Карині у її стані переживання не потрібні, та й хтозна-що за зараза вчепилася батька, може він щось на тих островах підхопив, деякі захворювання можуть проявлятися і за декілька днів.

Батька залишають у вірусному відділенні, у спільній палаті ми зараз у тій лікарні куди скоріше потрапила я з гарячкою, спогади звичайно не найкращі, тому я хочу домовитися з головним лікарем, щоб татка перевили до одномісної.

Поки шукаю коридорами лікарні головного лікаря до мене з Італії телефонує моя бабуся Надя напевно Карина вже всіх рідних попередила про батька беру слухавку розглядаючи коридор та кожні двері та надпис на них.

- Тамілочка що з татом як він? - Чую стурбований голос бабусі.

- Та поки не ясно, ще тільки аналізи здали, а там буде видно.

Не встигаю поговорити з бабусею як до мене почав дзвонити дід Іван мого тата батько, він зараз у Київському Медичному центрі лікує Артрит, ото інформації розходиться зі швидкістю вітру.
Прошу бабусю Надію почекати й перемикаюся на діда.

- Здоров! - Голосно гукнув дідусь - Що там з Михайлом?

- Ще нічого не відомо, тільки но аналізи взяли, а ти як?

- Та ще з дідом все нормально іду зараз на масаж.

Згадка про масаж викликала у мене посмішку та приємні спогади, якраз завтра з Павлаком курси лікувального масажу, та напевно доведеться пропустити навчання, я не можу лишити батька самого, трохи перекинувшись словами з дідом перемикаюся назад на бабусю, продовжую йти коридорами розмовляючи тримаю біля вуха телефон та шукаю Головного лікаря,і таки натрапляю на двері де на металевій табличці пиши чий це кабінету " Федорук Інна Семенівна, головний лікар"
Виявляється головна тут жінка, це й краще з жінками домовитися легше, мені навіть здається що ім'я та словосполучення Семенівна, таке поєднання я вже чула, скоро прощаюся з бабусею та кладу мобільний до кишені, стукаю та відразу заходжу.

За дверима кабінету мене чекало потрясіння, переді мною за робочим столом сиділа сестра Павлака,виходить Ігор Семенович обдурив мене, бо у цій лікарні головним лікарем є його сестра, і тому він так легко домовився про мою виписку.
Інна примружує край ока ніби згадую де могла мене бачити, вона так мило посміхається ніби знає мене тисячу років, я вітаюся і жінка підіймається з місця.

- Чим можу допомогти? - В Інни приємний м'який голос.

- Я б хотіла для тата окрему палату він зараз в інфекційному.

- Так добре, вона платна.

З грошима звичайно зараз туго, але я погоджуюсь вирішую попросити трохи грошей у Карини хай перерахує на мою картку.