Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

На сьогодні мені вже вистачить пояснень, головне, щоб з Картиною та малюком все було у порядку.

 Минає понад годину часу, ми в напрузі стоїмо у коридорі під палатою. Харитон допиває четвертий стакан кави, батько сидить на невеличкому дивані занурений чолом у свої долоні, мій погляд застигає на дверях де зараз моя сестра, і як би я могла припустити що сьогоднішній день, (Точніше вчорашній) буде саме таким, ніколи б не повірила. Голова тріщить від болю, від переживання аж стискає мозок відчуття ніби час спинився. З рештою двері палати відчиняються і першим виходить Павлак, батько відразу підхоплюється на ноги, але не насмілюється підходити.

- Що, що з моєю дочкою? - Обережно запитує батько.

На його очах мало не визирають сльози.

Павлак кидає на мене німий погляд:

- Все добре. - Посміхається мені - А Ви стали дідусем - Відказує спокійно батьку.

- У тебе тепер є чудовий племінник.

Мій тато починає плакати по його лиці струмком біжать сльози, він спирається до стіни рукою зігнутою у лікоть і знову торкається чолом. Харитон також нарешті посміхається і тисне руку Ігорю дякує.

- А Карина, вона як? - Цікавлюсь.

- З твоєю сестрою теж все добре, вона правда спить від наркозу, довелося робити Кесарів розтин. Її зараз переведуть у передпокій, не хвилюйся.

Ігор сумно переводить подих і йде.

- Ігор! - Кричу йому у спину, і відразу йду за ним на вздогін - Я не хочу, щоб ти кудись ішов.

- Не піду, якщо ти скажеш чому не хочеш.

- Ну - у ти-и потрібен мені і...

- І, і, і?

- Я кохаю тебе.

Його стомлені очі посміхаються мені. Ігор

обіймає мене за пояс не зважаючи що ми не самі.

- Я дуже сильно кохаю тебе, і ніколи нікому не віддам. То ти вийдеш за мене?

- Це як пропозиція?

- Ні, це як факт. Мені можна тебе поцілувати?

Киваю головою і Павлак впевнено цілує мене у губи.

МИНУЛО ТРОХИ ЧАСУ.

На широкій зелені галявині, біля великого будинку, горить мангал мій тато пильнує гриль. Я разом з сестрою сидимо в Альтанці біля мене на столі повна миска із фруктами зокрема великий білий виноград

- Слухай, А як твоєму Ігорю вдалося домовитися, щоб прийняти у мене роди, і  взагалі врятувати мене? -Запитала Карина.

- Він не тільки був Ректором, але й є лікарем. Правда я сама не думала що Ігор розуміється в Акушерстві. До речі, а де твій Харитон?

- А він малому міняє підгузок.

- Ху, тобі не жарко - Запихаю до рота вино.

До мене за спину підходить мій чоловік та обіймає за плечі.

- Таміла у тебе все добре, тобі не спекотно, як почуваєшся? - Ігор торкається мого живота.

- Як всі вагітні на сьомому місяці. Павлак ти мене вже в десяте запитуєш, все добре, я лише розпухла як булка.

- Нічого тобі все одно пасує. Я ще сильніше люблю тебе.

Ігор пішов допомагати батьку, вони тепер нормально ладнають. Здуріти тільки, мій Ректор - мій коханий чоловік.

Дякую всім Зайчикам хто читав, і вірив що я таки допишу!:))

Кінець