Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

- Буду заздрити, якщо ти не вийдеш за мене.

- Ніколи! - Вперто відповідаю.

- А я і не пропонував, я сказав "Якщо".

Павлак ніби навмисне хотів більше мене розізлити, здавалося він отримує від цього задоволення.

-Тварина, покидьок, мерзотник, ненавиджу тебе! Відпустив! - Суворо наказую.

- Моя дівчинко, ти надто збуджена, люблю таких гарячих. -

Павлак по звірськи розриває на мині плаття у зоні декольте, він жадібно розглядає мої груди - Хочу поцілувати їх.

- Не дозволяю!

Ігор стрімко цілує мене у шию плавно спустившись нижче, обережно торкається губами поверхні бюста. На скільки це можливо відштовхуюся від нього, відчуваю як його долоня намагається просунутися між стегна. Ігор брутально стягує з мене трусики і я сильніше стискаю ноги разом, проте він не зупиняється та підкладає долоню з низу швидко просуває палець у глиб лона, від солодкого болю закидаю голову назад.

- А два -Пошепки каже цілуючи між грудьми та просовує ще палець.

Від нестями збуджено вигукую і напружую обличчя, кусаю нижню губу. Його пальці стрімко продовжують рухатись в мені, це наче божевілля, я не можу опиратися цьому тому коли Ігор знову робить спробу поцілувати мене у губи, я повністю здаюся

У його пестощі.

- Хочу тебе - Збуджено видихає Павлак.

Мої думи відмовляються бути логічними від кожного шаленого поштовху Ігоря в мені, я забуваю про пристойність і коли мої руки стають вільні, опиняюсь на Ігорю та виконую всі його несамовиті настанови.

Нас зупиняє тільки музика мого мобільного що лежить у сумці на передньому сидінні, хочу дістати його.

- Ні не бери - Ігор безупинно цілує.

Все одно дістаю телефон, дзвонить батько і я відразу беру слухавку роблю максимум зосереджений голос.

- Таміла ти де? У Каріни перейми!

Від стривожено голосу батька, і насичених емоцій відчуваю як мене починає нудити, тому відкладаю телефон у бік та різко виходжу з авто вибльовую.

Повертаюсь до розмови з батьком.

- З тобою все добре, я вже викликав швидку

- Не хвилюйся, я зараз буду.

Питаю адресу Пологового будинку. Ігор збентежено стоїть поруч.

- Що сталося? - Павлак застібує ґудзики на сорочці.

- Вези мене до Пологового, швидко, моя сестра народжує.

Ми у поспіху сідаємо до автомобіля і негайно їдемо на годиннику перша ночі, вулиці міста майже порожні. Я думаю Каріні трохи зарано народжувати я досі не зовсім твереза, ще й пахну як Павлак чоловічим парфумом, а плаття взагалі порване. Але Ігор мене заспокоює і переконує що все буде добре, пропонує заїхати до дому перевдягнутися, я погоджуюся хоч зустріти батька у такому стані дуже не хочеться, сподіваюся вони вже у лікарні. На щастя дома нікого нема, хоч від цього не легше, я швидко одягаю джинси та футболку і ми мчимо до Пологового.

- Наступного разу, хочу тебе везти народжувати.

- Не до жартів Ігор.

- Я і не жартую, хочу від тебе дітей.

- По-моєму ти отримав все чого хотів.

- Ні ще не все хочу, щоб ти стала моєю дружиною - Він повертає на мене погляд.

- Дивися прямо на дорогу - Вказую очима.

Я не відповідаю, ми мовчки доїжджаємо до стоянки що неподалік від Пологового.

Прошу Ігоря мене не чекати, а сама мчу на всі ноги до лікарні. Забігаю у середину та підіймаюся ліфтом в акушерське відділення, у коридорі бачу схвильованого батька і Харитона.

- Як Карина? - Питаю в обох.

- Трохи погано. Потрібний Кесарів розтин, дитина оповита пуповиною та ще й розвернута ніжками до низу. І Головна лікарка - Акушер гінеколог, зараз у відпустці, а інші зайняті.

З Палати де народжувала Карина стривожено вибігла молода медсестра.

- Що з нею, що з малюком?! - Зупиняю жінку практично на ходу.

- Що з моєю дочкою! - Також вигукує тато

- Дуже погано, потрібен Акушер - ендокринолог негайно!

Помічаю  як з кінця коридору до нас йде Павлак, моє серце ледве не вистрибнуло з грудей, я аж зблідла.

- Добрий вечір, що сталося?

- А ти ще що тут робиш? - Обурено відказує батько.

Бачу що Сташевський від злості робиться сіро -буро- малиновий. Я згораю від сорому хоч для вияснення відносин не вдалий час.

- Помітив світло горить, і вирішив зайти - Саркастично відповідає Павлак.

- Що ? - Батько мало не накидається на Ігоря з кулаками.

Харитон і я зупиняємо його.

- Ігор... Семенович що ви тут робите? - Ніби дуже здивована, питаю.

- Ірина Василівна який зараз стан у пацієнтки й дитини?

Медсестра все розказує Ігорю. Павлак дещо її пояснює й обіцяє допомогти, тільки просить переодягнутися.

Я нічого не розумію, але за деякий час Ігор Семенович повертається одягнутий у білий акушерський костюм та білих рукавичках.

- Я тобі потім все поясню - Відказує мені Ігор і заходить до палати де народжує Карина.